"Картопляний" король,

або Як весільний тамада і музикант перетворився на фермера

Сезон cадіння картоплі розпочався цієї весни рано, як ніколи. На календарі - квітень, а в полі люду - наче мух. Усі поспішають засадити свої наділи, адже картопля для українців - другий хліб. Здавалося б, із цією культурою немає жодних проблем. Однак люди нарікають, що тепер нелегко придбати якісне насіння. Раніше сортовідновленням займалися колгоспи, а тепер доводиться роками садити одну і ту ж картоплю. Фірми, які її реалізують, часто-густо обманюють покупців: неякісну продають як сортову. А сільгосппідприємства не поспішають вирощувати перспективні сорти - надто затратно. До того ж, і з реалізацією складно. Дещо іншої думки дотримується голова фермерського господарства "Щедрий лан", що в селі Ріпнова у Буському районі, Роман Мацюк.

"Мене покликала земля..."

Він лише чотири роки займається сільським господарством, переважно вирощує овочі, зокрема картоплю. Вважає, що ця культура потребує особливого підходу. Від насіння до умов зберігання -- на все треба звертати увагу.

А розпочинав Роман Євгенович без жодної техніки. Взяв спочатку в оренду 50 гектарів землі, згодом - ще 150 га.

- Це був такий час, - розповідає мій співрозмовник, - коли сільськогосподарські товариства не платили людям. А я запросив трактористів, розрахувався з ними - й таким чином на початках давав собі раду. Жінки збирали і сортували картоплю. Але я розумів, що така праця не має перспективи. Почав помалу скуповувати техніку. Восени часто доводилося чекати, допоки люди не викопають свої наділи, а вже тоді підуть допомагати мені. Отож вирішив, як би не було важко, поставити вирощування й збір картоплі на механізовану основу. Нині маю вже посадкову, дві сортувальні машини, комбайн. Уся техніка - польського виробництва, хорошої якості. Скажімо, та ж сортувальна машина заміняє 40 людей, вона калібрує картоплю на фракції: насіннєву, харчову та дрібну. До речі, спочатку дрібну бульбу викидав або віддавав людям на відгодівлю худоби. Це було певним марнотратством. Відтак відкрив свиноферму. Картоплі й зернових вистачає на весь рік. Створив ось таке безвідходне виробництво. Хоча свинарство наразі - збиткова галузь.

Коли Роман Мацюк виявив бажання займатися землею, багато його знайомих дивувалися. Адже він - музикант, гарно співає, майже тридцять років грав на весіллях, звеселяв гостей як тамада. Має свої магазини, а тут...

- Я виріс і живу в селі, - каже Роман Євгенович, - землю дуже люблю, можна сказати, що у ній "купався" - садив, обробляв змалку. З технікою на "ти" зі шкільних літ. Пам'ятаю, як ще десятирічним хлопчиком якось підійшов до тракториста, який працював на гусеничному тракторі Т-74, і попросив його дозволити мені потягнути за важелі. Хотів відчути, як працює. А дядько мені й каже: "Підеш додому, принесеш "чекушку" із закускою, тоді й поговоримо". Мама серйозно поставилася до мого прохання, дала провіант. Я був такий щасливий, що сів за кермо великого трактора! Коли підріс, із п'ятого класу працював помічником комбайнера. У колгоспі боялися давати школярам техніку, але мені довіряли - знали, що добре керую комбайном. Зранку до вечора працював у полі, косив пшениці. Мені це було дуже цікаво. Ось тепер придбав старий польський комбайн для збору картоплі. Нікому не довірив - сам розібрав і повністю зібрав. Доводиться бути водночас і механіком, і музикантом, і бізнесменом. Звісно, одному всього не осягнути. У нас родинна справа: дружина пильнує торгівлю, я - фермерське господарство. Багато допомагає брат. Маю ще п'ятьох постійних працівників. Як треба, наймаю людей на сезонні роботи.

"Зі старої картоплі вареники найсмачніші..."

Цього року фермер серйозно зайнявся сортовідновленням картоплі. Загалом для того, щоби був хороший урожай, потрібно кожні три-чотири роки змінювати насіння. Наразі має нові чотири елітні сорти: ранні - "Венето" й "Пікассо", та пізні - "Альбатрос" та "Невську". Вирощує лише харчову картоплю - вона добре зберігається аж до серпня наступного року. Фермер жартує - мовляв, тримає її на вареники, бо саме стара картопля для цієї страви найкраща.

Важливою умовою для вирощування високих врожаїв бульб є щорічна сівозміна. Робити її потрібно обов'язково, оскільки в іншому випадку виникають хвороби, які позначаються не лише на плодах, але й залишаються у ґрунті.

- Я сію зернові,- ділиться досвідом фермер. - Після картоплі земля гарно вироблена, пшениця краще родить. Технологія вирощування бульби у мене проста. Вчився... сам у себе. Важливо восени відповідно підготувати ґрунт під картоплю й глибоко виорати землю. Ранньої весни зробити культивацію, підживити землю нітрофоскою, калієм. Оскільки залишаються відходи від свинарства, використовую й перегній. Відтак садимо картоплю, обробляємо, викопуємо і продаємо. Із реалізацією проблем не виникає.

У перші роки, як тільки Роман Євгенович розпочав вирощувати картоплю, він навів контакти у Львові з супермаркетами. Є у нього і відпрацьований ринок збуту на Сході України, у Криму. Цього року планує все виробництво картоплі поставити на контейнерну основу. Тобто відразу з поля картоплю висипатимуть у спеціальний ківш, звідти вона надходитиме на сортування. Усе це тепер робитиме спеціальна техніка. Під овочесховище кілька років тому купив великий склад на колишній фермі. Поглибив його, щоби створити спеціальний мікроклімат для зберігання бульб.

"Держава для українського селянина - немов мачуха"

Фермер не погоджується із думкою про те, що, як кажуть деякі господарі, на здорову бульбу жук не сідає. Обробляти рослину від цього шкідника необхідно. Ще у полі картоплю не висадили, а колорадський жук -- тут як тут. Встановив контакти з фірмами, які привозять необхідні гербіциди. Щоби їх закупити цього року, змушений був піти по кредити до банку. - Але потрібної суми мені так і не дали, нарікає Роман Євгенович. - На жаль, кредитна політика щодо сільгоспвиробників у нас вкрай незадовільна. Банки спочатку багато обіцяють, а коли починаєш із ними працювати, збереш усі папери, далі чомусь зволікають. Поки ведеш ці перемови, треба вже й садити, а вони ще щось вимагають. То Міністерство АПК запізно програми підтримки аграріїв розробляє. На мою думку, все, що стосується сільського господарства, потрібно вирішувати взимку. У нас же все навпаки. Треба виходити у поле - а тут озвучують, що є нові програми кредитування. Непокоїть фермерів і те, що обов'язковою умовою видачі кредиту є застава майна. Якби не бізнес, ніколи б фермером не став. Щоби на землі працювати, потрібні чималі капіталовкладення. Ось техніку, яку закупив, також брав у кредит. Думаю, держава повинна переглянути свою політику щодо сільського господарства. Дотації, які вона пропонує для розвитку агропромислової галузі, просто смішні. Ще й узяти їх нереально через безліч довідок, які для цього вимагають.

Щороку під час весняної посівної дорожчає пальне. Складається враження, що це все роблять зумисне, аби просто "задушити" українського селянина. А з іншого боку, створити сприятливі умови для іноземних інвесторів. Наприклад, нещодавно прийшли у Буський район англійці - працюють на дорогій, ефективній техніці. Наш селянин не гірше давав би собі раду, якби держава хоч трохи більше про нього дбала. А не згадувала, що він існує, коли розпочинається весна.

Надія ШПАК