Про бідного служителя мистецтв замовте слово

Їх зустрічали й проводжали оплесками та квітами, про них писали захоплені рецензії, у них брали інтерв'ю й автографи, їх величали "володарями людських душ" і "творцями прекрасного". Служителі мистецтв - артисти і письменники, художники й музиканти, співаки й скульптори, архітектори й танцюристи...

Але життя швидкоплинне. І слава не всім дісталася довічна. А замість "заслуженого відпочинку" до багатьох прийшли немічна старість, жалюгідна пенсія і забуття.

Народна артистка України Варвара Любарт самотою помирає в порожній квартирі. У злиднях, скривджена племінниками, закінчує життя Леся Кривицька, теж колись "народна". Вдова завідуючого постановочною частиною одного із львівських театрів, доведена до відчаю, викидається з балкона... На схилі літ сьогодні важко доводиться поетові Михайлу Ярмолі, письменникові Володимиру Каліці, народній артистці Христині Кедич, заслуженому артисту Богданові Ваврику... Передбачаю -- "а ви забули ще про..."

Але знайшлися диваки-одчайдухи (цього вони й самі не заперечують), яким заманулось якщо не обдурити, то хоча б залагодити старість свою і таких, як вони, колишніх служителів муз, повернутися з "узбіччя" на торований шлях.

У 2005 році "відставні театрали" - режисер заньківчан Юрій Єременко та директор Першого українського для дітей та юнацтва Євген Підкорчевний заснували у Львові добродійне товариство "Благодать". Їх підтримали "метри" - Богдан Ступка та Роман Віктюк.

А задумали "благодатівці" не багато, не мало - об'єднати під одним дахом творчих працівників похилого віку, заснувати своєрідний реабілітаційно-відпочинковий центр, де можна було б і підлікуватись, і час провести у спілкуванні, а для когось би цей дім став і постійним помешканням. До проекту зголосилася Ліга творчої інтелігенції Львівщини, яку очолює народний художник України Іван Самотос.

- Такий пансіонат для самотніх престарілих працівників театру є в Пущі-Водиці під Києвом, -- розповідає Євген Михайлович Підкорчевний. - А що, галичани гірші? Нехай наш "проект" буде для "творчих пенсіонерів" Західного регіону. Звісно, самі ми цей віз не потягнемо. Хоча, згідно зі статутом "Благодаті", центр міг би частково утримуватися коштом самозабезпечення. Ми не проти віддавати певні суми зі своїх пенсій. Можемо й заробляти - на концертах, "шефських" виставах, певних майстер-класах, на утриманні підсобного господарства. Але без спонсорів, без владної підтримки нам не обійтися.

На жаль, наразі на нашому рахунку порожньо. Немає за що навіть до Києва поїхати, у ті ж міністерства культури чи соціальної політики. Хоча деякі зрушення є. Академік Борис Возницький запропонував для здійснення нашого задуму використати Поморянський чи Свіржський замки. Розуміємо, що це не надто реально, бо від першого залишились тільки стіни, а другий - вельми ласий шматок для багатіїв. З'явився і перший інвестор, згоден допомогти матеріально - це споживче товариство "Надія-плюс. Фінансова група". Але йому треба бачити, куди він вкладатиме гроші.

Для старту, вважають члени товариства "Благодать", їм потрібен мінімальний капітал - далі вони "розкрутяться". Отож наразі й звертаються до благодійників, меценатів: пам'ятайте про старість, бо вона не кожному в радість.

Сергій КОВАЛЕНКО


P.S. Керівництво добродійного товариства "Благодать" можна знайти за адресою: м. Львів, вул. Дж. Вашинґтона, 5/32. Телефон: 270-80-05.