Бедуїни кілька днів водили українок єгипетською пустелею, перш ніж віддати їх у ізраїльський бордель

Галицький районний суд Львова до п'яти років позбавлення волі з відтермінуванням засудив Олександру М. та Максима С. За два роки вони відправили з України у сексуальне рабство трьох молодих жінок. Олександра обіцяла дівчатам роботу офіціанток у ресторанах та барах за кордоном. Коли ж довірливі жінки перетинали кордон України, у них відбирали документи і змушували займатися проституцією.

"Благодійниця" Олександра

Історія, яка трапилася з Надією К. та Марією Р. (імена змінено), доволі типова. На відчайдушний крок дівчат, як і багатьох українок, штовхнуло скрутне матеріальне становище та неможливість знайти гідну заробітну плату у Львові. Згідно з матеріалами кримінальної справи, Надія та Марія жертвами работоргівлі стали ще 2004 року. Дівчата хотіли виїхати за кордон, оскільки заробітки там значно вищі, ніж в Україні. Від знайомих довідалися, що у Львові живе така собі "благодійниця" Олександра М., яка за символічну плату працевлаштовує жінок в Ізраїлі. В останні дні грудня 2003 року вони зустрілися з Олександрою М. і розповіли їй про свої проблеми. Жінка, вислухавши дівчат, пообіцяла допомогти.

- Нам запропонували роботу офіціантками в одному з барів Ізраїлю, - розповіла правоохоронцям Марія. - Олександра обіцяла, що у нас не виникне жодних проблем ні з перетином кордону, ні з працевлаштуванням. Казала, щоби ми не хвилювалися, бо все буде добре. Мовляв, "заробите добрі гроші, ще дякувати будете". Ми, звісно, вірили кожному її слову.

Аби пришвидшити відправку дівчат за кордон, "благодійниця" разом зі своїм спільником Максимом С. допомогли заробітчанкам виробити закордонні паспорти - для цього Олександра навіть прописала в себе Марію. А коли документи були готові, торговці "живим товаром" купили квитки та посадили Надію і Марію на поїзд "Львів - Москва". І паспорт, і дорогу нещасним оплатили Олександра з Максимом. Про видатки просили не турбуватися. "Благополучно доїдете в Ізраїль, заробите гроші, а тоді розрахуєтеся", - кинув на прощання на пероні Максим.

- Засуджені сказали дівчатам, що в Ізраїль вони зможуть потрапити з Росії, - розповідає Любов Пудляк, помічник прокурора Галицької прокуратури. - У Москві їх справді зустріли, поселили на квартирі й сказали чекати. Поводилися ввічливо, як із гостями. Потім прийшов невідомий чоловік і вручив їм путівки до Єгипту терміном на сім днів. Це повинно було б насторожити дівчат, адже вони збиралися до Ізраїлю, а не в Африку. Однак на це вони просто не звернули уваги.

Мандрівки єгипетською пустелею

В Єгипті дівчат спочатку поселили в місті Хурґада в одному з готелів. Там вони прожили кілька днів. Потім за вказівкою невідомого зробили закупи на базарі й на авто в супроводі кількох чоловіків вирушили у невідомому напрямку. Оскільки жодної іноземної мови дівчата не знали, то з попутниками могли порозумітися тільки за допомогою жестів. Щоправда, з'ясувати, куди саме їх везуть, "туристкам" так і не вдалося. Як пояснили потерпілі, їхні мандрівки єгипетськими пустелями тривали кілька днів. Араби передавали їх із рук у руки, кілька разів ночували під відкритим небом, разом із бедуїнами пішки долали десятки кілометрів, аж поки не перетнули єгипетсько-ізраїльський кордон.

- Коли ми врешті опинилися в Ізраїлі, то дуже зраділи, - повідомила слідчому Марія Р. - Нарешті дісталися "землі обітованої"! Гадали, що на цьому наші поневіряння завершилися.

Радість дівчат, як виявилася, була передчасною. В Ізраїлі, як і в Єгипті, їх знову кілька разів перевозили в різні місця і як товар передавали іншим людям. Про те, яку роботу їм доведеться виконувати, довідалися в Тель-Авіві.

- Чоловік, який добре розмовляв російською, - каже Надія, - відібрав у нас паспорти і повідомив, що тепер ми повинні надавати сексуальні послуги. А за те, що нас доставили в Ізраїль, маємо йому заплатити 10 тисяч доларів. Щоби ми нікуди не втекли, до нас приставили якогось Володимира...

За показами потерпілих, коли дівчата не хотіли їхати до клієнтів, сутенери їх били. Надії та Марії забороняли без дозволу виходити з квартири у місто. У кімнаті за ними весь час наглядав Володя. А коли їх "замовляли" клієнти, таксист відвозив дівчат до квартири і чекав під під'їздом. У Тель-Авіві вони провели півтора року, допоки їх не затримала еміграційна служба і не депортувала в Україну без грошей.

У Туреччину на "панель"

Інша жертва підприємливої Олександри М. - львів'янка Алла К. - на відміну від Надії та Марії, добре знала, чим їй доведеться займатися за кордоном. Проте робота повії дівчину зовсім не відлякувала. Навпаки, вона хотіла заробити, ще й вийти заміж за іноземця. А така можливість, на її думку, була тільки за межами України.

У березні 2005 року Алла зустрілася з Олександрою М. Сутенерка змалювала дівчині перспективи роботи повії за кордоном і запропонувала на вибір дві країни - Польщу і Туреччину. Порадила їхати до Туреччини, оскільки, за її словами, там "кращі умови праці" і вищі заробітки - від п'яти до семи тисяч доларів на місяць. Дівчина погодилася.

- У Стамбулі українок "працевлаштовувала" не встановлена слідством особа на ім'я "Саша", - розповідає Любов Пудляк. - На Олександру вона "вийшла" через спільну знайому, яка в Туреччині займалася проституцією. За кожну відправлену повію "Саша" обіцяла заплатили М. по 1 500 доларів. Крім того, гарантувала оплату всіх витрат, пов'язаних із переміщенням дівчат із України в Туреччину. Коли довідалася, що Олександра знайшла для неї "працівницю", без зволікань вислала гроші для поїздки.

У Стамбул Алла К. прибула у квітні 2005 року. Поспіхом обмінявшись у порту із "Сашею" кількома словами, вони поїхали на квартиру в районі Етілер, де у невеличкій кімнаті мешкали такі ж повії. Власниця борделю повідомила, що Алла повинна відробити їй три тисячі доларів за візу, вартість поїзду, проживання, косметику та інші необхідні в арсеналі "жриці кохання" речі. Подітися було нікуди. Без документів, грошей та знання іноземних мов у дівчини не було іншого виходу, як погодитися на всі умови.

А коли Алла відпрацювала борг, то левову частину її заробітку все одно довелося віддавати сутенерам, які пильно стежили за кожним кроком підопічної та забезпечували клієнтами. Про заробітки або ж вдалий шлюб із заможним іноземцем дівчина вже не мріяла...

Євген ЛАДИЖЕНСЬКИЙ