Підприємці від Львівської мерії добра не очікують

Хто найбільше причетний до поступового "вимирання" львівського бізнесу? Чому підприємці щоразу нарікають на міську владу і чого вони хотіли б від неї? Такою була тема нещодавньої прес-конференції, яку провів голова Асоціації підприємців Львівщини Зиновій Бермес.

Десяток найболючіших питань для підприємців, виявлених під час постійних опитувань бізнес-середовища, виявився таким: неможливість вирішити будь-яке питання у кабінетах мерії; високий розмір орендної плати за приміщення (за останні півтора року вона зросла у десятки разів); короткостроковість оренди приміщень; небажання влади розглядати звернення про їх приватизацію на законних підставах. А ще ж є проблеми, пов'язані з орендою землі, зростанням плати за неї, ускладнені дозвільні процедури, встановлення всіляких бюрократичних мораторіїв та заборон, запровадження незаконних платежів (зокрема, за земельні сервітути). І на загал - свавільне ініціювання різноманітних перевірок діяльності підприємців контролюючими структурами.

Саме з цих причин у Львові останніми роками помітно посилилася тенденція до закриття підприємств малого бізнесу. Скажімо, якщо 2004 році їх число зменшилося на майже 3 720; у 2005-му - на понад 3 640, то 2006-го - аж на 4 435 (даних за минулий рік ще немає).

Водночас зменшувалась і загальна кількість зайнятих у цій сфері працівників та частка малих суб'єктів підприємництва у загальній кількості підприємств. Увесь цей комплекс проблем, на думку Зиновія Бермеса, є прямим наслідком бездіяльності влади й особисто міського голови Львова Андрія Садового у сфері задекларованої ним підтримки бізнесу.

Ось ще декілька красномовних цифр і фактів, які свідчать про занепад бізнесу в регіоні. Так, за кількістю суб'єктів підприємницької діяльності на 10 тисяч населення, Львівщина займає передостаннє місце серед областей України. Якщо загалом на "легіон" мешканців у інших регіонах цей показник сягає 496 бізнесових структур, то у нас - лише 370.

Підприємці пригадали Садовому все - і боротьбу з малими архітектурними формами (МАФами), і намагання перекваліфікувати торговельні вивіски і назви підприємств на їхніх фасадах як прояв реклами (та відповідний намір стягувати за це додаткові кошти), і боротьбу з підприємцями, які торгують з яток. До речі, навіть із тими, хто продає газетну продукцію і де-юре кваліфікується як суб'єкт пересувної торгівлі, на ведення якої не потрібно додаткових дозволів і погоджень.

До речі, судову справу в цій царині нещодавно виграв у мерії підприємець Ігор Тарасенко, який торгує газетно-журнальною продукцією і до сьогодні не може отримати на це дозвіл із Ратуші. Аналогічно розкритикували й роботу єдиного дозвільного вікна, про яке колись міська влада повідомляла як про одне зі своїх трохи не "епохальних" досягнень. За словами пана Бермеса, там гарно лише приймають документи, а потім їх опрацювання тягнеться довжелезними "дозвільними" манівцями чиновницьких кабінетів.

У підсумку все це призводить погіршення інвестиційного клімату у Львові. Попри абсолютне зростання зовнішніх фінансових ін'єкцій, їх частка у виробничу сферу міста неухильно зменшується. Зокрема, 2007-го року з одержаних $277 млн прямих іноземних інвестицій у промисловість було вкладено лише $5,14 млн. Решту коштів спрямували на придбання закордонними фінансовими установами трьох львівських банків.

Через такий низький приріст зовнішнього інвестування саме у виробництво та розбудову місцевої інфраструктури посилюється загроза щодо успішного проведення у місті фінальної частини "Євро-2012". Одне слово, підприємці порадили Андрієві Садовому врешті повернутись лицем до проблем малого бізнесу. Та чи почують їх у Ратуші?

Андрій ВОЛОДИМИРСЬКИЙ