Насправді ми не настільки бідні, як ними нас роблять

За рівнем ВВП на душу населення 2007-го року (1 950 дол. США) Україна займала 131-ше місце в світі і є чи не найбіднішою країною не тільки Європи, але й планети. Проте за рівнем продажу нових автомобілів ми сягнули - не повірите! - дев'ятого місця в Європі, обігнавши навіть сусідів-поляків.

Загалом методологія Всесвітнього банку та Міжнародного валютного фонду, за якою складають рейтинги світових економік, не зовсім точно відображає реальний стан розвитку країн із так званою перехідною економікою. Для цього прийнято використовувати показник ВВП з його розрахунком купівельної спроможності. Тут офіційні цифри з виведеними західноєвропейськими експертами показниками суттєво відрізняються від даних вітчизняних статистів. Реально ж ВВП України у 2007 році становив $355,7 млрд, а не $106 млрд згідно з офіційним курсом гривні до долара.

Такі параметри виводять Україну на 29-те місце із 189-ти економік світу. А якщо сюди додати ще 39% вартості товарів і послуг, вироблених у "тіньовому" секторі, то ситуація ще оптимістичніша: реально ВВП у нас сягає $11 000 на душу населення. Отакої!

І навіть після цього, виявляється, у нас ще є додаткові "приховані резерви". Згідно з методиками обрахунку ВВП, цей показник не враховує так звану "економіку домашніх господарств", тобто вартість товарів і послуг, які особисті господарства виробляють для власного споживання. На відміну від західноєвропейських країн, де цей відсоток є невеликим, у нас він може сягати 20-30% ВВП.

Після цього вважати Україну бідною язик не повернеться. Хоча б з огляду на її річний ВВП - $600-650 млрд (це $13-14 тис. на кожного з нас). Для порівняння: ВВП на душу населення у США становить $41 399, Франції - $29 316, Ізраїлі - $25 416.

Інше питання, наскільки рівномірно розподіляються доходи серед населення країни? Тут є над чим поміркувати.

Що ж нас чекає у майбутньому і наскільки швидко ми багатітимемо? Вже нині так звана "заслуга держави" у статках українців становить всього лише 15%, решта - надбання самих пересічних громадян. І не дивно, що добробут працівників швидше зростає у таких галузях, як банківська діяльність, роздрібна торгівля, середні виробничо-комерційні підприємства, сфера послуг тощо. Адже ці сектори найбільш віддалені від так званого державного регулювання. Натомість підконтрольні виконавчій владі·державні сектори і соціальна сфера ще довго залишатимуться у стані занепаду.

Аркадій ЧОРНИЙ