Ющенко і корупція: хто кого переміг?

Заяви президентської раті про непримиренну боротьбу з корупцією вже давно виглядають смішно. І цинічно

На нещодавній нараді з питань боротьби з корупцією Президент Ющенко виголосив багато правильних слів. На його думку, сьогодні в Україні фактично не здійснюються системні кроки у подоланні корупції. "Вона (корупція) зайшла так далеко, що віднімає можливості в держави, в українців", - констатував Ющенко. І підкреслив при цьому, що найбільшими хабарниками є представники тих структур, які саме й повинні захищати громадян від корупції.

Чи правильно обурився глава держави? Абсолютно правильно! Особливо мудро пролунала наступна теза Віктора Ющенко: "Якщо ми хочемо перебороти це зло (корупцію), нам потрібно починати із себе". На жаль, є підстави припускати, що при цьому Президент мав на увазі кого завгодно, тільки не себе. Тому всі наведені його висловлення є не чим іншим, як струшуванням повітря. Адже саме Віктор Андрійович і подає всій країні найяскравіший приклад політичної корупції. Причому вже давно...

Перша хвиля роздачі "хлібних" посад родичам і друзям Президента прокотилася відразу ж після виборів 2004 року. За другою можна було спостерігати по закінченні парламентських виборів 2006 року. На відповідальних державних постах побували всі численні куми нинішнього українського Президента, що одержували посади незалежно від своїх професійних, інтелектуальних або моральних якостей. Зокрема, Міністерством культури завідувала 2005 року співачка й кума Президента Оксана Білозір, секретарем РНБО був призначений бізнесмен і кум глави держави Петро Порошенко. 2006 року парламентарієм ВР зробився не помічений раніше в політиці брат Віктора Ющенка - Петро, а заступником Харківського губернатора - племінник Президента Ярослав Ющенко. До речі, Петро Ющенко і зараз перебуває в рядах українських парламентаріїв. Хоча побачити або почути цього політика у Верховній Раді мало кому вдавалося. Втім, ті, хто його чув хоч раз, розуміють, що Петрові Андрійовичеві краще все-таки мовчати, ніж демонструвати своє ораторське мистецтво. Отож, мовчачи, і займається депутат та брат Президента своїм великим бізнесом.

Є і свіжіші приклади. У грудні минулого року своїм указом № 1238/2007 Президент Ющенко заснував Національну раду з питань добродійності "Зігрій любов'ю дитину", призначивши головою даної організації свою дочку Віталіну. Це, крім усього іншого, дозволило Віталіні Вікторівні разом із татом і мамою (що вже давно освоїлися в ролі добродійників) побувати в січні нинішнього року на швейцарському форумі в Давосі. Треба було бачити, як поважне сімейство навперебій потрапляло в поле зору головних українських меценатів - Ахметова з Пінчуком...

Але не тільки щодо родичів і кумів досягнув успіхів на цьому непривабливому шляху Віктор Андрійович. Він прекрасно влаштував ніким не обраного секретаря президентської канцелярії практично на вищу посаду у державі. Усі пам'ятають історичне роз'яснення, що Президент дав депутатам з НУ-НС: "Балога - це я". Чи варто дивуватися, що нині цей "скромний секретар" від імені глави держави роздає догани й цінні вказівки уряду, а заодно плете мудрі політичні інтриги?

Немало сказано про Віктора Балогу, його колишні й нинішні "успіхи", в українських ЗМІ. Наприклад, інтернет-видання "Україна кримінальна" нещодавно опублікувало цілу серію статей під дуже красномовною назвою: "Балога й "братва". "Польові дослідження" закарпатської мафії" - цілих дванадцять розділів.

Діяльність нинішнього голови секретаріату Президента висвітлюється в цьому дослідженні у всій красі. Як відомо з джерел, вся влада в Закарпатті належить мукачівському клану, що шифрується під назвою фірми "Барва", головою якого є сам Віктор Балога. Ця структура мукачівських комерсантів робить у краю все, що завгодно. Завгодно ж дуже багато чого: одержувати монопольні прибутки від торгівлі горілкою, сигаретами й пальним; повновладно "дерибанити" закарпатські землі (особливо у курортних районах); безкарно вирубувати й розпродавати карпатські ліси та інше, інше... Важко припустити, що Віктор Андрійович не в курсі цих маленьких витівок свого "другого я".

Президент міг би пролити світло й на обставини скандальної газової угоди від 4 січня 2006 року. Навряд чи кум Ющенка й тодішній голова "Нафтогазу" Олексій Івченко діяв у Москві за власною ініціативою. Але ж ця "ініціатива" коштувала Україні не тільки дворазового підвищення ціни на імпортний газ, але ще й на внутрішній український ринок був запущений сумнозвісний монополіст-посередник "Росукренерго". Інтереси якого, слід відзначити, продовжують лобіювати в Україні на найвищому (президентському) рівні.

Все це - питання риторичні, оскільки відповіді на них відомі не тільки політикам, але й більшості громадян, і тільки підтверджують сумну народну мудрість: риба справді гниє з голови.

Для більшості українців не є секретом щира мета нинішньої кампанії Ющенка й Балоги з "непримиренної боротьби" з корупцією, котру вони угляділи в діях теперішнього уряду. Для них Тимошенко, яка розпочала наступ на корупцію та на настільки важливих для президентської родини олігархів-добродійників - кістка в горлі. От і пішли в хід голослівні звинувачення Кабміну. Точнісінько за принципом: найголосніше кричить "тримай злодія!" хто? Правильно...

Справи держави забуто, проблеми України не вирішуються, Президент і його канцелярія зайняті тільки одним: як перешкодити Юлії Тимошенко, змусити її піти з посади, а в ідеалі - взагалі з політики. Щоби ніхто не створював проблем Президентові у його мріях про другий строк і президентський бізнес із його апетитами.

Для цієї мети нічого не шкода - у тому числі й фінансової стабільності в країні. Президент не соромиться розповідати населенню про "страшну інфляцію" і знаходить собі в цьому союзників в особі опозиції - причому вони прекрасно розуміють, що провокують таким чином паніку й зростання цін. Постраждає народ, постраждає економіка? Ну і що? Зате у всьому можна буде звинуватити Тимошенко!

От така сумна історія про корупцію в Україні та про головного "борця" з нею. Втім, підсумок бурхливої діяльності Президента і його Балоги невеликий. Звісно, у країні завжди знайдеться одна людина, яка повірить, що в Ющенка є шанси стати Президентом знову. Звуть цього самотнього оптиміста Віктором Ющенком...

Наталія МАЛИШЕВА