"Нехай бояться нас!..."

Польська свиня для ЄС не затлуста

Відтоді, як Польща стала членом Євроспільноти, вже сплинуло чотири роки. Термін цілком достатній, аби чиїсь сподівання виправдались, а чиїсь ілюзії розсіялись. Ті перетворення, які пережила і переживає нині наша сусідка, є певною перспективою і України. Звісно, якщо ми колись наважимося "зазіхнути" на місце у ЄС. Щоправда, ці перетворення можуть бути значно боліснішими, незважаючи на схожі ментальність, традиції та мову.

Робота є, бракує рук

Кого найбільше лякало приєднання Польщі до Європейської унії, то це кількамільйонну армію селян (аграрний сектор відіграє провідну роль в економіці країни). Дехто навіть впадав у істерику, передрікаючи собі швидке розорення та неминуче зубожіння. Заспокоїлися лише тоді, коли дізналися, що їхні колеги з Франції, Іспанії та інших країн ЄС, виявляється, перебувають у ще глибшій депресії, оскільки вбачали в поляках потужних конкурентів.

Увійшовши до унії, польські "рольніки" справді розпочали швидкими темпами інтегруватися в європейську економіку. Вони отримали змогу продавати продукцію у всіх країнах Євросоюзу - аби тільки вона була якісна і мала відповідні сертифікати. Польська ж сільгосппродукція (порівняно з виробленою в інших країнах) екологічно чистіша, а отже, і конкурентноздатніша. Що ж до м'яса, то воно значно дешевше, ніж, скажімо, в Австрії чи Німеччині. Остання обставина, до речі, зіграло з самими поляками злий жарт. Не з виробниками - зі споживачами. Відносно низькі ціни на худобу призвели до того, що в Польщу занадилися заготівельники з інших країн, які взялися гуртом скуповувати бичків та свиней. Певна річ, це одразу позначилося на вартості м'яса - за чотири "унійні" роки воно подорожчало майже вдвічі. Селянам вигідно, а от багатьом мешканцям міст довелося звикати до вегетаріанських страв.

Хоча, з іншого боку, ціни в Польщі не такі вже й страшні, якщо порівняти з їхньою середньою зарплатою: у місті вона становить майже 2 тис. злотих, у провінції - 1 300 зл. (1 злотий за нинішнім курсом дорівнює 1,5 грн). Та й соціальні виплати маленькими не назвеш. Саме тому багато хто і віддає їм перевагу, нехтуючи "чорною" роботою. А поляки, яких вона не лякає, або самі започаткували бізнес, або подалися в ті країни Євросоюзу, де більше платять.

Тому сьогодні у польському сільському господарстві катастрофічно бракує робочих рук. Особливо це відчувається в овочево-квітковій галузі та садівництві. Скаржаться і фермери, що серед місцевих мешканців годі найти працівників, готових вставати на світанку і йти доїти корів. Проблему сподівалися розв'язати, відкривши кордони Польщі на сході. Проте перша спроба не дала очікуваного ефекту. На додаток, її ще й суттєво "загальмувало" входження країни до Шенгенської зони.

"Оксамитова" приватизація PGRів

У Польщі трансформація PGRів (аналог радянських колгоспів) у приватні фермерські підприємства відбулося практично непомітно, себто цивілізовано і майже безболісно. Воно і не дивно. По-перше, їх було значно менше, ніж в Україні. По-друге, 77% земель в Речі Посполитій перед вступом до Евросоюзу належало "індивідуалам", яких ніхто ніколи не розкуркулював. У польських законотворців вистачало розуму не накладали жодних мораторіїв на купівлю-продаж землі.

Згадані PGRи переважно приватизували їхні колишні керівники. Частину землі вони отримали безкоштовно, решту докуповували з державних фондів на спеціальних торгах для "рольніків" - у межах 4 тис. злотих за гектар. Згодом попит зріс, і ціни суттєво підскочили. Зараз, скажімо, 1 га орної землі, що продається через Жешувський відділ Агенції аграрної нерухомості, коштує майже 9 тис. злотих, а в середньому у Польщі - 11 тис. злотих.

Інвентар та сільгосптехніку під час приватизації PGRів оцінили і продали тим, хто отримав землю, у кредит на десять років. Але той, хто отримував сільгосппідприємство, брав на себе і зобов'язання: передусім погасити борги PGRів перед державою.

Серед найперспективніших у Польщі сьогодні вважають родинні господарства, які мають понад 300 га землі. Це вже міцні продуценти порівняно з "індивідуалами", що обробляють 7-8 га та здатні прогодувати вирощеним, окрім власних сімей, хіба ще з десяток людей.

Господарка панів Лісневичів проти спілки "Галіція"

Одне з таких родинних господарств у Підкарпатському воєводстві належить трьом братам. За тутешніми мірками, воно не таке вже й велике - 320 га. Окрім господарів Лісневичів тут працюють четверо-шестеро найманих робітників (кількість залежить від сезону).

- Ким я тільки не був, - жартує Станіслав Лісневич, - і агрономом, і механізатором, і бухгалтером, і юристом. Ну і, певна річ, директором. Землі маємо і ліпші, і гірші. Те, що вирощуємо, намагаємося продавати без посередників. За пшеницю, кукурудзу та ячмінь, які скуповує держава, маємо гарантовану оплату. На ріпак вже майже сім років маю контракт із однією фірмою. Надійні партнери - це дуже важливо. Якщо домовився з кимсь, то і продаєш тільки йому, навіть якщо дорожче пропонують.

Порівняно з господарством братів, родинна спілка "Галіція" у ґміні Радимно значно потужніша. Воно охоплює три села (Міновіце, Грушовіце і Хотинець) та займає територію у 1 700 га. Безпосередньо під плугом тут 1 450 га. Поля засівають пшеницею, буряками, ячменем, ріпаком та житом. Окрім рільництва, займаються ще й тваринництвом - вирощують щороку понад 10 тис. свиней. Підгодувавши їх до 110 кг, відправляють на м'ясомбінат у Ярослав. На всіх об'єктах загалом постійно працює менше двадцяти осіб. Кількох робітників наймають ще під час жнив.

Вік "рольніка"-пенсіонера - 55 років

Аби ліквідувати безробіття серед польських селян, їх усіляко стимулюють. Наприклад, кожен "рольнік", який зареєстрував своє господарство, отримує наприкінці року доплату - до 500 злотих за гектар зернових або луки. Найменше платять за цукрові буряки (200 зл. за га), але в інших країнах ЄС їх взагалі не дотують. Дійшло до нонсенсу: аби заробити, деякі господарі готові переорати навіть найгірші землі, ті, де навіть бур'яни не ростуть.

Землероби отримують доплати і на придбання сортового насіннєвого матеріалу. Компенсацію призначають після його купівлі (підтвердженням є виписаний рахунок-фактура) та посадки: 100 злотих за гектар зернових, 160 зл. - за бобові, 500 злотих за гектар картоплі. Щоправда, є обмеження: один господар може отримати не більше 7,5 тис. євро. Віднедавна в Польщі діє і програма підтримки молодих "рольніків". Скориставшись нею, можна отримати до 50 тис. злотих у якості стартового капіталу. Допомогу наразі призначали лише тим, хто вже має ріллю (розмір ділянки встановлюють у кожному воєводстві окремо). Проте з 1 липня 2008 року почнуть приймати заяви і від тих, які тільки планують стати власниками землі. Багато хто бере також преференційні сільськогосподарські кредити, половину банківської відсоткової ставки за користування якими погашає держава.

Одержують допомогу від Євросоюзу і ті, хто займається переробкою сільгосппродукції. Для них на цей рік унія виділила понад 1,14 млрд злотих. Користуються нею підприємці дуже активно: за шість днів із моменту початку розподілу коштів до Агенції реструктуризації і модернізації землеробства уже було подано заявки на 70% від загальної суми. Фірми використовують гроші на розширення виробничої бази, її реконструкцію та модернізацію, купівлю обладнання тощо. Максимальна квота дотації може сягати половини розміру інвестиції, але не більше 20 млн злотих. Мінімальна - 100 тис. злотих.

Різноманітні доплати у Польщі є одним із дієвих інструментів для так званого "вирівнювання". Залежно від якості ґрунту, землю ділять на категорії. За найгірші, п'ятої-шостої категорій, податок держава взагалі не бере. За решту чотири селяни платять локальний податок на ґміну (приблизно 30-60 злотих за га щороку - залежно від продуктивності й місця розташування).

Непридатні для ведення сільського господарства ґрунти їхні власники можуть засадити лісом, отримавши попередньо інструкцію в державних лісництвах. Доглядаючи його, вони впродовж двадцяти років отримуватимуть доплату - від 700 до 900 євро за гектар щороку.

"Рольніки" мають право виходити на пенсію в 55 років. Якщо досягають цього віку і передають своє господарство наступникові, то отримують щомісяця від 1 200 злотих пенсії. Скажімо, в Підкарпатському воєводстві є 190 тис. господарств, у яких 40% осіб мають понад 55 років і можуть скористатися пенсійною пільгою. Ще один важливий фактор - дітям селян щороку призначається велика квота на безкоштовне навчання в будь-якому освітянському закладі Євросоюзу.

Сподівання, нарікання і... позивання

Чималі доплати "рольнікам" із євросоюзних фондів в ідеалі мали б сприяти економічному розвитку сільського господарства, скеровуватися на інвестиції, а не "проїдатися". Проте великого ефекту вони поки що не дали. Майже половина аграрних господарств у Польщі все ще непродуктивні (із понад двох мільйонів підприємств діяльність лише 800-900 має товарний характер). Тож частина доплат для малих господарств є радше соціальними виплатами.

Попри все, більшість польських фермерів задоволені вступом їхньої країни до ЄС. Серед переваг інтеграції вони називають поліпшення кон'юнктури внаслідок розширення ринків, полегшення збуту товарів, збільшення зацікавленості міжнародного бізнесу їхньою державою та очікуване зростання заможності суспільства.

Однак є, відзначають власники фермерських господарств, і низка негативних моментів. Це великі видатки на впровадження євросоюзних норм і стандартів, прогресуюче ускладнення податкової системи, зростання вимог до звітності, квотування виробництва молока і молокопродукції (за кожен літр молока понад ліміт із продуцента стягують штраф - 20 грошів) тощо.

Чотири роки перебування в ЄС навчили польських селян не тільки складати заявки на фінансову допомогу, а й відстоювати свої права у судах. Причому з причин, які українським землеробам навряд чи коли навіть приходили в голову.

Останнім часом польські "рольніки" звертаються з позовами до енергетичних компаній, чиї газо- і нафтопроводи пролягають через їхню приватну власність, а електроопори займають певну територію і заважають працювати сільгосптехніці. Адже "непрацюючі" ґрунти, замість приносити зиск, завдають лише збитків. Із десяток таких справ уже виграно в судах: енергетичні фірми або забрали своє обладнання з полів позивачів, або розпочали виплачувати компенсації.

Лілія МИЦЬ