Дванадцять ліногравюр "Страсті Христові" відомого графіка Богдана Сороки, супроводжених поетичними текстівками Віктора Неборака, виставлено у Музеї етнографії та художнього промислу. Виставка присвячена пам'яті найсвітлішої постаті руху шістдесятників - Іванові Світличному.

- Запитую себе: чи можливо сьогодні розіп'яти Христа? Наскільки ми змінилися? Чи знову байдуже спостерігатимемо, як розпинають тих, які приносять себе в жертву задля інших? - розмірковує Богдан Сорока. - Думаючи над цим, я і створив цикл ліногравюр "Страсті Христові". На моє прохання Віктор Неборак виклав у поезії своє враження від них, і у квітні 1995 року, саме на Страсний тиждень, ми спільно зробили виставку в Національному музеї. Згодом Данило Струк, професор Торонтського університету, переклав поезії англійською.

- Якщо дивитися ширше, - продовжує митець, - то ті, хто віддавали за інших життя, дуже мало знаходили серед сучасників розуміння, підтримки чи бодай співчуття. Укотре переконався в цьому, коли забирали з табірного цвинтаря мого батька. Та і сам я народився у львівській тюрмі на Лонцького, де була ув'язнена моя мати Катерина Зарицка. А тому недаремно присвятив цей цикл поетові Іванові Світличному - людині, яка була духовним лідером шістдесятників, сповна випила свою чашу страждань, однак яку сьогодні, на жаль, згадують нечасто. Десятиліттями мої твори забороняли виставляти. Але я не полишав праці над графічними циклами. І як подяка - 1989 року отримав премію на міжнародному конкурсі екслібриса у Вільнюсі.

Вікторія ДИМОЧКІНА