Стати львів'янином олімпійцеві Тадеушу Фрідріху "допомогла" війна

Непросто утриматися на найвищому світовому рівні стільки років, щоби здобути право поїхати аж на три олімпійські турніри. Львів'янинові Тадеушу Фрідріху це вдалося, і він став першим, хто до Другої світової війни отримав дві олімпійські нагороди - бронзові. Зрештою, його так і називали - "бронзовий фехтувальник", бо всі свої міжнародні здобутки (олімпійські та європейські) мав одного "кольору". І хто зна, чи мав би Львів такого видатного спортсмена, якби не війна. Саме через неї родина Фрідріхів потрапила до нашого міста.

Майбутній олімпієць народився 7 липня 1903 року в Новому Сончі, що неподалік Кракова, у родині офіцера вищого рангу австрійської армії. До школи почав ходити у рідному місті, але атестат зрілості отримав у Відні, де мати з ним та ще з одним сином Юліушом (у майбутньому відомим дипломатом і особистим секретарем міністра Юзефа Бека) знайшла безпечне місце в час воєнного лихоліття. Після закінчення війни вона з синами приїхала до Львова, а батько приєднався до сім'ї тільки через сім років - після російського полону в Сибіру.

Тадеуш поступив учитися на правничий факультет Львівського університету і продовжував фехтувальну науку, розпочату ще в гімназії. Він виявився старанним учнем і 1924 року на чемпіонаті Польщі, що відбувався у рідному місті, виступив у двох видах зброї - здобув п'яте місце у рапірі та сьоме - у шаблі. Своєю універсальністю зацікавив керівників Федерації фехтування. Вони включили його до складу команди, яка вирушила до Парижа на олімпійський турнір 1924 року. Щоправда, там він на фехтувальну доріжку не вийшов, залишаючись запасним. Та перебування серед кращих фехтувальників світу, спостерігання за манерою ведення бою та технічним оснащенням суперників стали великою школою для молодого спортсмена зі Львова.

Наступного 1925-го Фрідріх отримав постійне місце у збірній, де пробув десять років. За довгу спортивну кар'єру був дев'ятиразовим чемпіоном Польщі: у шпазі (1925, 1926), у шаблі (1925, 1928), у рапірі (1926, 1932-1935) та двічі у команді шаблістів Львова (1933, 1934). На початку тридцятих брав участь у чотирьох чемпіонатах Європи - 1930-го, 1932-го, 1933-го, 1934-го років, де разом із партнерами завоював бронзові медалі у командному турнірі (Льєж (1930), Варшава (1934)).

Ретельно готувався і до своєї четвертої Олімпіади 1936 року, але травма хребта не дозволила продовжити спортивну кар'єру, тож напередодні поїздки до олімпійського Берліна Тадеуш Фрідріх зачохлив свою зброю. Зате встиг зробити те, що планував давно, але на що постійно бракувало часу - Улітку 1936 року він одружився з Феліцією Схабінською, теж спортсменкою, олімпійкою 1932 року з легкої атлетики. Молоді замешкали у Варшаві, звідки походила дружина. Тут народилися дві доні - Ірина й Анна.

Під час війни (1939-1944) Тадеуш Фрідріх працював у банку, у серпні 1944 року в складі цивільних формацій брав участь у Варшавському повстанні проти німецьких окупантів. У кінці 1944-го переїхав до Кракова, де мешкав до кінця життя. Активно співпрацював із Федерацією фехтування країни. Спортивний і життєвий досвід дозволив йому зайняти посаду спортивного капітана польської федерації (1948-1956), а потім ще не один рік бути одним із найдосвідченіших суддів. На Олімпійські ігри 1948 року до Лондона він поїхав керівником збірної Польщі з фехтування.

Ще одним життєвим захопленням Фрідріха було фотографування. Він всюди носив і возив фотоапарат, зробивши тисячі цікавих фотоспостережень. Під час перебування у Кракові 1998 року автор цих рядків побував у Музеї історії фотографії, де краківське товариство фотографів за допомогою доньок пана Тадеуша виставило пам'ятки і фотографії, зроблені нашим героєм. Але цього він бачити вже не міг, бо хвороба закінчила його життєвий шлях 10 жовтня 1976. Про заслуги Тадеуша Фрідріха, який п'ятнадцять років прожив у Львові й залишив по собі слід в олімпійській історії нашого міста, свідчать і урядові нагороди - серед них Кавалерський хрест відродження Польщі і Золотий хрест заслуги.

Іван ЯРЕМКО

Довідка "УіЧ"

Тадеуш ФРІДРІХ (1903-1976) був одним із найуніверсальніших фехтувальників Польщі міжвоєнного періоду. Тричі брав участь в Олімпійських іграх (1924, 1928, 1932), двічі разом із командою здобував бронзові медалі у командному турнірі шаблістів. Учасник чотирьох чемпіонатів Європи, звідки теж привіз дві бронзові нагороди (1930, 1934) за третє місце у командних змаганнях.