Читати означає мислити

Свято дитячої книги мусить тривати

Упродовж трьох днів у Львові відбувався другий спеціалізований благодійний дитячий книжковий ярмарок, організований громадською організацією "Форум видавців" та міською радою. У рамках цієї соціально-культурної акції, метою якої були популяризація читання серед дітей та сприяння розвитку дитячого книговидавництва, відбулось майже 200 заходів. На ярмарок дитячої літератури свою продукцію представили 63 видавництва та редакції, а спеціалізована виставка "Освіта-2008" зібрала 135 учасників.

Два з кращих - львівські видання

Найважливішою складовою заходу, на думку президента "Форуму видавців" Олександри Коваль, став фестиваль дитячого читання "Книгоманія". Сьомий рік поспіль десятки тисяч маленьких українців змагаються за право називатися найкращим читачем країни. Цього разу до Львова з'їхалися 90 переможців складних етапів змагань. На жаль, до п'ятірки кращих галичани не потрапили. Зате мали нагоду поспілкуватися з письменниками та естрадними зірками, взяти участь у численних вікторинах та екскурсіях.

Переможцям всеукраїнського конкурсу "Найкращий читач України - 2008" надали право визначити найкращі вітчизняні дитячі книжки. Такими стали: "Таємниці міста Лева", "Ой, розходися, ой, розвеселися", "Велетенські кольоровки", "Ілюстративний словник для дітей" (серія), "Різдвяна історія", "Сіма йде до Манюньки" та "Звідки береться туман", видані у Києві, Львові та Харкові. А найкращими журналами для дітей визнано "Яблуньку", "Професор Крейд" та "КОТЯ", які видаються в Києві.

У конкурсі "Я люблю читати" нашим юним землякам-художникам поталанило, як нікому. Вони завоювали всі премії, а найбільше (чотири) - вихованці Червоноградської школи мистецтв. Їхні малюнки прикрашають сьогодні Палац мистецтв.

Зірки читали й співали

Не можна оминути увагою міжнародну науково-практичну конференцію "Дитина читає...", в якій узяли участь понад 40 письменників, психологів, викладачів. Це одна з перших спроб розгорнути на академічному рівні полеміку з приводу програмування дитячої літератури у середній школі. Шкода, що конференція привернула увагу переважно фахівців і незначної кількості представників, так би мовити, широкої громадськості. Але, як вислід заходу, - конкретні рекомендації щодо розробки національної програми підтримки та розвитку читання в Україні, якою б мали заопікуватися наші відповідні інститути та міністерства. Узагальнюючу резолюцію буде направлено в Кабмін.

Про шляхи підвищення інтересу до читання у дітей та європейський вимір української освіти говорили учасники "круглих столів", що відбулись у ЛНУ ім. І.Франка та Будинку вчителя.

Уперше на форумі проведено як експериментальний ярмарок освіти, в якому зголосилися взяти участь близько 40 вузів різного рівня акредитації. Майбутні абітурієнти та їхні батьки мали змогу ознайомитися, зокрема, зі спеціальностями, які пропонують набути інститути й університети країни.

Особливий інтерес привернула акція "Книжка від зірки". Юні слухачі почули свої улюблені книжки, які їм читали режисер Роман Віктюк, учасники телепроекту "Шанс" Павло Табаков, Олена Корнєєва, Людмила Ясинська, гурт "Друга ріка", ді-джеї радіо "Люкс", а також письменники Леся Воронина, Олександр Есаулов, Галина Малик та інші. Як зауважила депутат міськради Руша Полякова, яка доклала багато зусиль до організації форуму, "саме такими проектами ми можемо виховувати сучасних дітей у час, коли багато українських жінок присвячують себе роботі, а не родині".

У рамках свята дитячої книги відбулися також виставки ілюстрацій, лотереї, майстер-класи, концерти естрадних виконавців, літературні квести та вікторини, парад-хода літературних героїв.

Говорять учасники форуму

Марія ЗУБРИЦЬКА, проректор ЛНУ ім. І.Франка:

- Знаєте, є така англійська пісенька "Я маю мрію..." Так от, я маю мрію, щоб у нашій країні, як у Великобританії, коли народжується малятко, держава дарувала матері пакунок з дитячими книжками. Я маю мрію, щоби наші дитячі й інші книгарні виглядали так, як у всіх мегаполісах світу, де поєднано й інформаційні технології, і книжкові, і кіно- та аудіоверсії світової класики. Я хочу, щоби наші парламентарі, як члени Європарламенту, взяли участь у проекті "Схоплені на читанні". Щоби наші депутати продемонстрували, а які ж книжки читають вони (і не бачити, за переглядом якої інформпродукції "схопили" їх журналісти). Мрію, щоби не зникав світ книги із центральних частин наших міст.

Без книжки мислення спрощене. Кожна держава має свою програму підтримки читання. У ній задіяні як політики, так і громадські організації. Ми тільки відчиняємо двері такої програми - заохочування, стимулювання і підтримки не тільки культури читання, а й української книги.

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік, голова Національної ради з питань культури та духовності при Президентові України:

- Досі згадую минулорічний дитячий книжковий ярмарок, який організувала у Народному домі президент "Форуму видавців" Олександра Коваль, той феєрверк радості, яку випромінювали дітки, зодягнені в костюми літературних героїв. Найщасливіше враження - як вони підходили до прилавків і брали в руки книжки...

Україна перебуває в особливо драматичній ситуації, бо варваризація суспільства йде величезними темпами. Ми втрачаємо найголовніше - духовність і моральність. Як казала Ліна Костенко, я не хочу жити в суспільстві неоцинізму. Він, на жаль, продукується на рівні політиків, а сприяє цьому ТБ. Однією з наших найбільших тривог є комерціалізація ЗМІ. У них немає місця для книжки, елітарного мистецтва, для духовності загалом. Ми не можемо закривати очі на те, що відбувається зниження інтелектуальності нації. Єдиний вихід - формування сприятливого гуманітарного простору для наших національних інтересів.

Читанню потрібно навчати з дитячого віку, коли розвивається уява (яку придушують стандартизація й уніфікація), коли маленький читач опиняється віч-на-віч із фантазією митця, коли він є не тільки свідком, а й співучасником дійства. У цьому і є магія книжки.

Павло ХОБЗЕЙ, начальник головного управління освіти й науки Львівської облдержадміністрації:

- Не поділяю оптимізму декого щодо спілкування наших учнів із книжкою. На превеликий жаль, навіть студенти вузів на перших курсах мають проблеми з читанням. Є відповідні стандарти початкової школи. Якщо ти не читаєш, скажімо, за хвилину близько ста слів, далі самостійно вчитися ти не можеш. Після початкових класів в учня з'являється кілька викладачів дисциплін. Як з'ясовується, тих дітей, які не до кінця опанували техніку читання, вони рідше опитують, а це загрозливо. Не кажу вже про розвиток загальної культури, який має починатися з родини, від батьків.

Наші шкільні бібліотеки - бідні. Учням п'ятих-шостих класів важко знайти тут книжку, яка була б їм цікавою. На підтримку бібліотечних фондів Львівської області скеровано один мільйон гривень - на півтори тисячі шкіл! Ця сума не змінить ситуацію.

Роман ВІКТЮК, режисер:

- У Львові, в піонерському театрі я збирав малих дітей, учнів п'ятих-шостих класів, і ставив з ними казки. Згодом я почав це робити в Театрі юного глядача. Поставив першим і першу після війни казку Наталі Забіли "Коли зійде місяць" (вона мені власноруч дала текст). Працювали неймовірно пристрасно. Успіх шалений. Бо у діток була туга за уявою, під час вистав працювала голова, бачило серце.

Але керівникам освіти це не було потрібно, тож вони зробили все, щоби ми вистав не грали. Тоді я поставив у Львові останню казку з символічною назвою "Місто без любові", але там уже були політичні натяки. Відверті, але казкові. "Вони" відразу це відчули. Керівник освіти (людина років за вісімдесят, дуже "політично зріла") сказав на худраді в театрі: "В этой сказке есть неконтролируемые ассоциации!" До сьогодні не знаю, що то воно було в його голові.

Яке щастя, що можу зараз сказати: це місто народжене любов'ю і в серці його - лише любов. А любов передусім починається з дитячого відчуття світу. Бо маля ніколи не каже світові "ні!" - тільки "так!" І це "так!" треба говорити якомога довше, до останнього подиху.

Сергій КОВАЛЕНКО