Укотре наголошувати на проблемах старшого покоління українських естрадних виконавців, напевно, сенсу немає. Сьогоднішня наша співрозмовниця теж належить до цієї категорії. Народна артистка України Алла Кудлай вважає, що у ситуації, яка склалася, винні передусім самі "старійшини", які так і не змогли домовитися та знайти спільного знаменника. Попри те, вона не збирається опускати руки. Якщо на телебачення та радіо важко пробитися, Алла Кудлай їздить з концертами Україною.

Причому переконана, що українська пісня народові більше потрібна, ніж політика чи іноземні фільми. У пані Кудлай є свої шляхи виходу із глухого кута, але для того, щоб їх реалізувати, самої лише дружби з Президентом замало.

Внутрішньо ми - мелодисти

- Сьогодні представників, так би мовити, "старої естрадної гвардії" в Україні часто називають "неформатом". Як вважаєте, чому так сталося?

- Ситуацію можна змінити, але потрібна людина, котра би зорганізувала команду, яка, відповідно, змінить ситуацію у шоу-бізнесі. Правда, мені видається, що тепер братися до такої справи запізно. У шоу-бізнес прийшли люди, які не мають ні честі, ні совісті, взагалі нічого. Вони пруть, як танки. У мене нещодавно мав бути концерт у Хмельницькому, вже привезли гроші, розрахувалися, все нібито нормально - а через два дні відміняють мій виступ. Виявляється, туди "вліз" один наш співак, народний артист, прізвища називати не буду. Він сказав, що заспіває за гонорар, на сто доларів нижчий, і організатори "клюнули".

- Вас не ображає те, що пісні старшого покоління виконавців називають "неформатом"?

- Ображає. Але все спеціально роблять для того, щоби "стара гвардія" співаків, як вони кажуть, "динозаврів", узагалі зникла. Нічого з цього не вийде. От нещодавно була у Черкаській області у селі Христинівці з концертом - ви б побачили, скільки народу прийшло. Люди скучили за справжньою українською піснею. У нас генетично закладена любов до пісні з хорошими віршами та мелодією, яка запам'ятовується. Тобто внутрішньо ми - мелодисти. Іншими словами, в людей, які живуть на українській землі, природно живе любов до якісної пісні.

- Як можна виправити ситуацію, що склалася? І чи взагалі вона може змінитися?

- Вважаю, що все трапилося з нашої вині. Ми всю справу довели до того, що нас ніде не показують. У Росії Ігор Крутий та Алла Пугачова заздалегідь передбачили, як можуть розвиватися процеси у шоу-бізнесі, і зробили відповідні кроки. В Україні ж усе навпаки: кожен сам собі гетьман, сидить і не може себе оцінити. Десять років тому Олександр Тищенко збирав усіх і казав: "Треба щось робити для створення якоїсь асоціації". Однак ніхто не відгукнувся. А далі - подивіться: ніхто з представників "старої гвардії" не знімає кліпів. Усе залишилося на рівні десятирічної давнини. Звичайно, що не буде ніякого попиту на таких артистів. Натомість прийшли молоді, які хапають усе, десь беруть гроші, знімають кліпи, пишуть нові пісні і, відповідно, заявляють про себе.

- Ви пробували пробитися на телебачення чи радіо?

- Нині спостерігається така тенденція, що жоден канал не транслює кліпів, окрім двох, трьох, і все. Жоден канал не крутить пісень. З'являються тільки такі програми, як "Караоке на майдані" чи "Шанс", решта ж - лише політика і фільми, в яких показують насилля, зло, вбивство та ненависть. Складається враження, що живемо у незрозумілій країні. Тобто люди, які мають доступ до ефірів, невідомо чому перейшли тільки на політику і насилля, а пісні немає. Тому люди нас запрошують на концерти. Пісня, як життя, б'є ключем, адже народові хочеться свята.

Вже обридло дивитися таке телебачення. Люди, які мають вплив на створення програм, здається, ні про що не думають, тільки би заповнити ефіри. А з цього приводу потрібно радитися із психологами, бо ж постає запитання: кого ми виховуємо, яким буде молоде покоління? Весь негатив на телебаченні впливає на наше майбутнє. Тому я б хотіла бути радником Президента або прем'єра, щоби мати можливість вплинути на ситуацію. От ми збиралися з Анатолієм Матвійчуком, Олександром Злотником, Віталієм Білоножком в Національній раді України, говорили про ситуацію у культурі. І що? Говорили, балакали, сіли і заплакали. Все залишилося без змін - віз і нині там. Нікого не хвилює українське. Я ж спілкуюся з людьми, цікавлюся, що, як і до чого. Зізнатися чесно, то люди не дивляться телебачення. А ті, хто каже, що рейтинги зросли, нахабно брешуть. Навчилися брехати і далі брешуть. Демонструйте краще нормальні програми. Десь щось промайне - і все. Покажуть Аллу Кудлай в якійсь програмі - вже десять дзвінків від знайомих про те, що бачили мене. Люди прихильні до красивого, світлого, до позитиву, а не до насилля та ненависті.

Про Президента ані слова

- Але ж ви казали, що товаришуєте з Президентом. Невже не можете через нього якось вплинути на стан справ?

- Я не хочу про це говорити.

- Чому?

- Ну не хочу говорити, і все.

- Якщо не помиляюся, на наступні парламентські вибори ви йдете під 166 номером у списку блоку "Наша Україна" - "Народна самооборона"...

- Річ у тім, що два роки тому мені запропонували піти разом з Народним рухом України у Броварську районну раду. Це дуже хороший район, там живе моя мати, там похований батько. Голова Броварської районної держадміністрації Микола Діденко запропонував мені балотуватися у депутати. Я погодилася. Ми дуже плідно попрацювали, хоча в нас був нульовий варіант. Після того я як депутат районної ради чим могла допомагала людям і тепер це роблю. Відчуваю, що в мене є потенціал, щоби змінити ставлення до наших естрадних виконавців, допомагати іншим.

- Невже ви не розумієте, що 166 номер реально не потрапить до Верховної Ради? Навіщо погодилися? Хіба не могли пробитися вище у виборчому списку?

- Усе покаже час.

Андрій ПАКОШ