Квартирний лохотрон по-стрийськи

Помешкання, де прописана Тереса Салодяк, відібрали через суд

Подружжя Салодяків - 62-річна Тереса Петрівна та 69-річний Володимир Олексійович - усе життя прожили і пропрацювали у Стрию. Виховали чотирьох дітей. Багато років велика родина мешкала в однокімнатній квартирі на вулиці Торговиця. І лише у 1986-му влада виділила роботягам трикімнатну квартиру на Львівській.

Ще у молодості Салодяки заприятелювали з Карлом Новицьким. "З Карлом я потоваришував у 47-му, - розповідає пан Володимир. - Ми разом працювали на вагонно-ремонтному заводі. До того ж жили в одному будинку на Торговиці. Майже всі вихідні проводили разом - ходили на риболовлю, їздили по гриби, разом обробляли город".

У 1996 році померла дружина Карла Адамовича. Чоловік залишився сам, бо дітей подружжя не мало. Салодяки усіляко намагалися підтримати давнього друга. "Спочатку я ходила до Карла допомагати у господарстві, - зізнається Тереса Петрівна. -- Варила йому їсти, прала, прибирала. Коли ж Карлові стало зовсім погано, ми з Володимиром перебралися до нього, аби постійно наглядати. Через два роки, у 2001-му, Карл помер".

Перед смертю пан Новицький склав договір дарування квартири на Тересу Салодяк. Жінка там прописалася. Та вже через два роки помешкання відібрали. Салодяки переконані: зробила це Тетяна Кунська - власниця крамнички, що на першому поверсі.

Бізнес-леді проти немічного пенсіонера

"Усі проблеми розпочалися ще у 2000-му, - бідкається Тереса Петрівна. - Тоді, 18 вересня, ми з чоловіком пішли на город - Карл залишився сам. Коли захотів пити, відкрив кран. Та води не було, і він забув закрутити кран. Пішов до кімнати й заснув. Через деякий час вода з'явилася, і магазин, що був розташований на першому поверсі, підтопило. Його власниця, Тетяна Кунська, розпочала справжню війну проти Карла".

Бізнес-леді вимагала, аби пенсіонер виплатив майже п'ять тисяч гривень компенсації. Таких грошей у старенького не було. Він запропонував власниці магазину компроміс - щомісяця виплачувати з пенсії певну суму. Та підприємлива жінка хотіла все і відразу.

"Кунська вирішила відібрати у Карла квартиру, - розповідає Тереса Петрівна. - Перед цим вона хотіла переписати його номер телефону на своє ім'я, але телефонна станція не дозволила. Тоді власниця крамниці подала до суду позов на стягнення грошової компенсації".

Стрийський міськрайонний суд вирішив стягнути з Карла Новицького матеріальну шкоду у сумі 3 063 гривень та одну тисячу за моральні збитки. За оцінкою БТІ, саме стільки коштувала квартира старенького.

"Карл дуже переживав, що у нього заберуть житло і поселять у будинок для людей похилого віку, - продовжує Тереса Петрівна. - Цей суд дуже підірвав його здоров'я і пришвидшив смерть. Карл лише встиг подати скаргу до Львівського обласного апеляційного суду".

Після смерті пана Новицького повноправною господинею помешкання стала Тереса Салодяк. Однак судова тяганина тривала.

"Викиньте її на балкон!"

"Кунська якимось чином вийшла на племінницю Карла, - веде далі пані Тереса. - Та живе у Росії і лише раз навідалася до свого дядька. Родичка Карла дала Кунській доручення судитися від її імені за подаровану мені квартиру".

У 2002 році суд визнав договір дарування помешкання недійсним. Тереса Петрівна переконана, що суддя Володимир Ніколін, який вів справу, був зацікавленим у тому, аби квартира дісталася Тетяні Кунській.

"Я впевненна, що суддя зробив усе для того, щоб жодна апеляційна інстанція, куди я зверталася, не задовольнила моїх скарг, - плаче Тереса Петрівна. - Суд ухвалив таке рішення на основі медичного висновку, мовляв, під час складання договору дарування Карл був психічно неврівноважений. Я переконана, що дільничний терапевт сфабрикувала таку довідку. До речі, коли почалася судова тяганина, вона виїхала до Москви".

12 липня 2003 року судові виконавці брутально вигнали жінку з квартири. "До хати зайшло четверо людей, - згадує пані Тереса. - Усі разом почали на мене кричати. У мене страшенно підвищився тиск. Тоді двічі приїжджала "швидка". Нарешті Кунська сказала: "Загорніть її у простирадло і викиньте на балкон!" Після цього мене разом з матрацом винесли у коридор".

Тереса Петрівна не може змиритися з несправедливістю. Після суду жінка зверталася до всіх правових інстанцій - від Львівського обласного апеляційного суду до Страсбурзького суду з прав людини, писала Президентові. Та звідусіль отримує лише відписки, мовляв, вирішувати питання треба на місці.

"Не розумію, за що мене судили?!" - зітхає вона. У паспорті Тереса Салодяк і досі прописана за адресою: вулиця Торговиця, 16/16.

"У суді нас і слухати не хотіли"

Вулиця Торговиця розташована майже у самому центрі Стрия. Аби дістатися до будинку № 16, треба пройти через місцевий ринок. Чотириповерхова довоєнна будівля знадвору має охайний вигляд. У дворі картина суттєво гірша - обшарпані стіни, нефарбовані двері. На балкон, що на першому поверсі, виходить старенька бабуся. Питаю, чи знає про конфліктну квартиру.

- Я живу тут 50 років, - хвалиться Зузанна Паньчишин. - Бачила, як Салодяки допомагали Карлові. Вони навіть жили з ним більше року. А потім прийшли ці тварюки і забрали хату, та ще й жінку ні за що обмовили.

- Кунська зробила після смерті діда дурним, - долучається до розмови сусід Мар'ян Піхотовський. - Та племінниця була тут раз чи два. А увесь час за Карлом Адамовичем доглядали Салодяки. Ми бачили, як пані Тересу виносили з квартири, а Кунська стояла під аркою і шкірилася. Ми ходили на суд, та нас там ніхто і слухати не хотів. Де гроші - там і правда!

"Ніколи не зазіхала на ту квартиру"

Прямую до крамниці, що на першому поверсі будинку. У невеличкому приміщенні натовп покупців. Дівчата та жінки обирають собі сумочки, яких тут до кольору, до вибору. Тетяна Кунська саме з натхненням розрекламовує покупцям товар. Почувши про мету мого візиту, бізнес-леді спочатку спантеличилася.

- Не "поняла", а при чому тут я? - здивувалася Тетяна Іванівна. - Я нічого не знаю. Племінниця Новацького уже давно продала ту квартиру. А перед тим вона дала мені доручення представляти на суді її інтереси. Кароліна Дмитрівна (племінниця Карла Новацького - І. Г.) сама вийшла на мене через моїх знайомих, яких вона добре знає".

Пані Кунська запевнила, що Салодяки лише намагалися отримати помешкання Карла Новацького, а вона допомагала племінниці небіжчика. "Я ніколи не зазіхала на ту квартиру, - каже пані Кунська. - Я тільки по доручення ходила до суду, їздила до Львова".

...Приємно, що у наш час ще є такі альтруїсти, які, жертвуючи своїм часом та грішми, готові допомагати зовсім не знайомим людям і нічого не хотіти натомість.

Суддя Стрийського міськрайонного суду Володимир Ніколін навідріз відмовився будь-що коментувати. "Є рішення суду, - лише відрубав він. - Жодна апеляційна інстанція його не скасувала".

За три роки конфліктну квартиру кілька разів перепродували. Нині там ніхто не живе. Салодяки перебралися до молодшого сина...

Інна ГОНЧАРУК