Хто і навіщо розпалює війну у селі Пісках?
Не встигли мешканці села Пісків, що у Пустомитівському районі Львівської області, оговтатися від психологічного стресу (навесні минулого року там крізь землю провалилися два будинки), як зіткнулися з новою напастю. Цього разу - від "великої політики", що почала втручатися як у світоглядні настрої, так і в господарське життя громади.
Ось що нам розповів війт Пісків Іван Дмитрович Собкович: "Наше село невелике - усього 250 дворів. І 70 з них розташовані у небезпечній зоні. Тож самі розумієте, як на отакій пороховій бочці живеться селянам. Але попри усі карстові негаразди, більшість моїх односельців не думає залишати рідної землі, бо тут жили наші пращури, тут витає їхня душа, тут батьківські могили... Тому треба жити і працювати, щоби Піски не зникли з мапи, як це сталося за останні роки із сотнями сільських та хутірських населених пунктів України. І ми разом з більшістю депутатів місцевої ради таки почали щось реальне робити для рідного села, а не займатися нікому не потрібною політичною тріскотнею. Зокрема, взялися налагоджувати вигідну співпрацю із ПП "Волтан", якому місцева рада, не переступаючи своїх повноважень, надала дозвіл на збір матеріалів для геологічного вивчення з подальшою промисловою розробкою піску на території Пісківської сільської ради за межами населеного пункту. При цьому, діючи згідно з чинним законодавством, депутати зобов'язали ПП "Волтан" звернутися до Пустомитівської районної ради з проханням отримати відповідне погодження. Рішення підтримало 11 депутатів із 14 присутніх. Троє голосувало "проти".
Через деякий час певна група людей, якими керували Тетяна Мандзик і Наталя Садова, розпочала проти мене справжню війну. Куди тільки не полетіли скарги - до прокуратури, СБУ... За мною ці горе-активісти влаштували справжнє полювання, намагаючись напорпати хоч якийсь компромат. Навіть записували все на відеокамеру. Мабуть, лаври майора Мельниченка таки не дають їм спокою. У районній газеті "Голос народу" 28 липня з'явилася публікація депутата Пустомитівської районної ради Віктора Децика, який звинуватив мене і моїх колег-депутатів у тому, що ми хочемо, як він висловився, і рибку зловити, і ніг не замочити.
Мовляв, депутати, які проголосували за цю ухвалу, керувалися меркантильними інтересами, а фракція БЮТ районної ради "завжди захищала інтереси простих людей".
Але пісківські сільські депутати, що представляють інтереси переважної більшості громади, не схилили голови перед голослівним намаганням кількох новоспечених "партійних публіцистів та ораторів" нав'язати свою "правду", бо у Пісках добре знають, хто за ними стоїть. Уже наступного дня 9 депутатів Пісківської сільської ради звернулися до свої районних колег зі зверненням, в котрому зазначили, що "глибоко стурбовані та обурені опублікованою статтею В. Децика і тим брудом, який необґрунтовано вилито як на сільського голову І. Собковича, так і на сільських депутатів".
А далі у зверненні пояснено причину патологічної нелюбові певних політиканів, що прикриваються перед народом партійною риторикою, до сільського голови Івана Собковича. Виявляється, на попередніх виборах Іван Дмитрович, якого підтримала "Наша Україна", як кажуть, в одні ворота переміг кандидата від БЮТ, а останній вже замовив фуршет з оказії своєї перемоги. Але і це ще не вся правда про тих, хто від імені фракції б'є себе у груди й голосить про свою непорочну любов до народу.
Депутати переконані, що "пристрасть, з якою ці активісти виступають проти надання вищезгаданому підприємству дозволу на геологічне вивчення з подальшою промисловою розробкою піску на території місцевої сільської ради, є нічим іншим, як рейдерським методом самим заволодіти родовищами піску. Як підтвердження рейдерських планів цієї групи людей - подання аж через десять місяців заяви фірмою "НВП Інтер-тен", інтереси якої лобіюють вищеназвані "партійні заробітчани". Адже впродовж цього часу жодних заяв щодо згаданої земельної ділянки не надходило.
До речі, за ухвалу надати дозвіл ПП "Волтан" на геологічне вивчення з подальшою промисловою розробкою піску на території Пісківської сільської ради 30 серпня на сесії Пустомитівської районної ради проголосувало 48 депутатів. Фракція БЮТ узяла участь в обговоренні цього питання, а під час голосування у повному складі залишила залу засідань.
Більмом на оці для тих же політиканів є і кондитерський цех, що його хоче відкрити приватний підприємець у приміщенні колишньої школи. Навчальний заклад закрили ще у далекому 1977 році, позаяк будівля перебуває в зоні інтенсивного карстоутворення. Відтоді школа пустувала, а на початку 90-х приміщення передали греко-католицькій громаді села. У 2005 році парафіяни продали цю споруду приватному підприємцеві, оскільки побудували для себе невеличку каплицю. І знову полетіли скарги в район та область. Пишуть їх, звісно, одні і ті ж люди. А в селі нагально треба вирішувати проблеми будівництва водогону, ремонту Будинку культури та бібліотеки, фельдшерського пункту. На думку селян, з якими мені довелося спілкуватися, що гірші справи сільської громади Пісків, то краще для місцевих політиканів.
P.S. Звісно, сповідуючи засадничі принципи демократії, ми хотіли почути думку з приводу вищезгаданих проблем Пісків авторитетного у районі підприємця, депутата районної ради і керівника фракції БЮТ у ній Богдана Дубневича. Також сподіваємося, що пан Богдан пояснить, чому працівники саме його підприємства з групою підтримки молодих людей, яких ніхто у Пісках не знає, так активно й організовано прибули 4 вересня пікетувати районну раду. І чи не є така активність з боку пана Дубневича стати монополістом піщаних кар'єрів на Пустомитівщині.
Мирослав ГРЕДІЛЬ
