Найповажніший за віком у країні Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької відзначає 90-річчя

- Свою ювілейну ходу заньківчани розпочали жовтневими гастролями у Києві, - розповів під час прес-конференції, приуроченій 90-річчю, генеральний директор театру Андрій Мацяк. - Чотири вистави - "У.Б.Н.", "Амадей", "Валентин і Валентина" та "Візит літньої пані" ми відіграли у переповнених залах. Щойно актори повернулись із Польщі. Взагалі ж гастрольний діапазон доволі розширився - Великобританія, Канада, США, Словаччина.

90-річчя творчий колектив зустрічає гаслом одного зі своїх засновників Бориса Романицького "Ми - театр сучасності". На суд журналістів та акторів під час прес-конференції представили однойменний 30-хвилинний фільм-нарис, який створила Марічка Крижанівська. До ювілею також побачили світ ілюстрована книжка Галини Канарської про історію заньківчан, подарунковий календар зі світлинами дванадцяти вистав сьогочасного репертуару. А 6 грудня у ЛНУ імені Івана Франка за "круглим столом" зберуться театрознавці, запрошені до Львова на урочистості. Наступного дня о 17.00 відкриється виставка фоторепродукцій із фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України та експонатів Музею театру імені Марії Заньковецької. 7 грудня, о 18.00 - святкова академія.

Сюрпризом для львівського глядача буде прем'єра (30 листопада, а також 1, 2, 9, 16, 23 грудня) оперети Імре Кальмана "Сільва" (у жовтні відзначили 125-річчя всесвітньо відомого композитора). Представив її художній керівник заньківчан, народний артист України Федір Стригун:

- Легка, повітряна оперета - насправді найважчий жанр. Бо слід поєднати спів, танці, діалоги. Оперета - це мистецтво, яке вимагає чималих грошей. А меценатства, особливо з українським духом (окремо складу хвалу Петрові Писарчуку, народному депутатові), на жаль, бракує. Для драматичних акторів, театру в цілому прем'єра "Сільви" - це іспит. Отож, чи можна нашому теляті вовка з'їсти, судитиме глядач.

Досить категорично оцінив Федір Стригун ставлення влади до мистецтва й театру зокрема:

- Мені сумно. Я не відчуваю, що ми - театр Національний! Міські чиновники обертаються спиною до нас. Таке враження, що дбають вони лише про добробут свій і нащадків. Я не вірю вже навіть голові облдержадміністрації. Не люблять вони ні Львів, ні львів'ян, ні культуру, ні театр... На ювілейну академію запрошено Президента України. Він - один із небагатьох за духом справді українських політиків, я його щиро поважаю. Але молю Бога, аби він не приїздив. Бо за шарпаниною львівських та київських прислужників, їхніми поклонами та чолобитними геть забуде, з якого приводу мав би завітати до заньківчан...

Сергій КОВАЛЕНКО

P.S. Матеріали, присвячені 90-річчю Театру імені Марії Заньковецької, читайте у наступному номері тижневика.