Селом знаменитих гончарів зацікавилися політики й бізнесмени

Про Гавареччинe на Львівщині нині кажуть: село знаменитих гончарів і пенсіонерів. Адже молодь тут не затримується, дітей можна перерахувати на пальцях. Від колишньої школи й клубу залишилися руїни, крамниця не працює. Хоча надія на краще є - минулого літа, коли сольові потоки розмили кілометр дороги, влада швидко її відбудувала. Відтоді заговорили про відродження села. Які для цього є підстави, з'ясовувала кореспондентка "УіЧ".

Унікальний водогін і школа гончарства

Якщо вдатися у недалеку історію, то сорок років тому в Італії на міжнародній виставці народного мистецтва вироби гаварецьких майстрів визнали найкращими і вручили їм золоту медаль. Але на рідній землі знамениті гончарі не мали жодної підтримки. Проте останнім часом зацікавлення цим мальовничим куточком Львівщини зростає.

Деякі відомі політики й бізнесмени, побувавши тут, мріють закласти оселі у райському куточку. Окрім того, Гавареччина може стати туристичним центром Золочівського району, адже добре вписується у тутешній туристичний ансамбль. Неподалік - Підлисецька гора Біла, Свята гора, садиба Маркіяна Шашкевича. А за якихось три кілометри -- Олеський замок. Та й відвідувачів приваблювали б унікальна чорна кераміка та відновлена у горах криївка.

"Потенційні можливості нашого краю досить великі, - розповів "УіЧ" заступник голови Золочівської райдержадміністрації Олег Леськів. - Ми хочемо розвинути на Гавареччині зелений туризм. Найближчим часом плануємо відновити тут школу гончарства, створити музей "чорного" посуду. Для цього заручилися підтримкою обласної влади. Непогано було б тут створити ще школу бджільництва. Адже любителів-пасічників у нас чимало, а тут є прекрасні природні медоноси. Унікальне село й тим, що має свій природній водогін. Вода із гірського джерела потрапляє у труби, а по них - в оселі. Колодязі тут рідкісні. Хоча є одна майже сторічна криниця завглибшки 54 метри, якою місцевий люд дуже гордиться. А її колесо, яким тягнуть воду, має у діаметрі три метри.

З гончарів наразі працюють молоді майстри: Володимир Сушанський, Володимир Гарбузинський, Євген Бакусевич, Іван Болковський. Усі мають свої майстерні, печі, горни. Продукція гаварецьких гончарів не залежується: коли випалюють, буквально з рук беруть. Практикують попередні замовлення. До слова, в Україні "чорне" гончарство є ще лише в районі Опішні на Полтавщині".

Невідомі люди на джипах

За словами Олега Леськіва, у села не так давно з'явився хороший меценат - колишній земляк Богдан Корилкевич, власник компанії "Дакор"-"Дубно-цукор". При в'їзді у Гавареччину його коштом будують церкву. Сюди переїхала жити сестра пана Богдана. Корилкевичі звели серед гір такий гарний будинок, що на тлі покинутих хатинок він виглядає, наче палац.

"Останнім часом, - розповідає мешканець Гавареччини Михайло Гавришків, - у село почали приїздити невідомі люди на джипах. Оглядають наші краєвиди, поговорюють про купівлю землі. Зараз у нас хати недорогі, але згодом плани під забудову в ціні дуже зростуть. Гавареччина поки що у занепаді, хати розвалюються, стоять пусткою. Молодь звідси втікає. Більшість сімей намагаються перебратися у сусідній Білий Камінь, щоби дітям було ближче до школи. Газу в селі не маємо. Хоча, якщо багаті почнуть тут купувати землю під забудову, то проведуть. Газова труба від нас недалеко - за півтора-два кілометри. Держава обіцяє підтримку. Вважаю, тут є перспектива. Прийде час - і до Гавареччини, яка незабаром святкуватиме своє 400-ліття, повернуться люди".

Надія ШПАК