Як "полюбелили" Полтавця

А "губернаторську" шахту може затопити

До нещодавнього візиту нового міністра вугільної промисловості Віктора Полтавця до Львова, а також до оглядин ним перспективних можливостей краю щодо видобутку галицького "чорного золота", керівництво ДП "Львіввугілля" й особисто голова облдержадміністрації Петро Олійник підготувалися ретельно. Адже вже цього року компанія "Сі-Сі-Ай-Любеля" має розпочати будівництво першої приватної копальні в Україні на базі вугільних покладів "Любельське-1" і "Любельське-2". Як запевняє керівник області й головний патрон проекту, це буде найсучасніша і найбезпечніша шахта за всю вітчизняну історію.

Чи все у проекті враховано?

Нині намісник Ющенка на Львівщині вважає, що всі можливі обґрунтування проекту вже завершено. Вартість будівництва становитиме 1,5 мільярда гривень, а запаси енергетичного та коксівного вугілля сягають понад 170 мільйонів тонн. Що ж до запланованого виробництва, то після виходу майбутньої копальні на повну потужність вона має становити більше двох мільйонів тонн щороку. Щоправда, залишилося вирішити лише одне маленьке питання - із засоленими водами довкола, аби вони не затоплювали сільськогосподарських угідь.

Сам міністр до проекту поставився схвально. У коментарі кореспондентові "УіЧ" новий керівник галузі, зокрема, зауважив: "Усі геологічні дані та дослідження щодо спорудження першої приватної шахти на Львівщині вже проведено. А завдяки Європейському та Світовому банку зроблено експертизу цих даних. Тому тут жодних сумнівів немає.

Проект приватної шахти розроблять на основі найвищих й ефективних технологій із відповідною безпекою праці. Думаю, що це буде один із зразків того, як потрібно споруджувати якісні шахти в Україні. Йдеться насамперед про високі економічні показники. Це має стати еталоном для інших інвесторів вугільної галузі. Подібні стандарти стосуються також інших шахт, які ми плануємо зводити державним коштом: "Третя Червоноградська", "Краснолиманська" (Донецька область), "Новосветловська" (Луганщина). Для цих шахт ми цьогоріч зробимо техніко-економічне обґрунтування. Я впевнений, що з 2009 року ми розпочнемо проектування та будівництво даних копалень".

Точка зору науковців: оптимізму бракує

Щоправда, львівські геологи-науковці такий оптимізм поділяють не зовсім. Наприклад, доктор технічних наук Юрій Стефаник, один із провідних фахівців у галузі вугільних покладів Інституту геології та геохімії горючих копалин НАН України, має свої думки щодо цього проекту. На його думку, при проходженні шахтних стовбурів на Любельській копальні гірники можуть наштовхнутися на серйозні проблеми, пов'язані передусім із небезпекою прориву водоносних горизонтів.

На жаль, реальний водоприплив у нову шахту можна буде з'ясувати лише впродовж перших п'яти-десяти років її промислової експлуатації. Але науковець не заперечує ймовірності того, що у початковий період експлуатації копальні надходження до неї підземних вод становитиме майже 200 м3/год. Тому над цією проблемою необхідно подумати завчасу, провівши комплекс робіт із випереджувального водопониження у шахтному стовбурі.

До того ж, вуглевидобування може виявитися не таким рентабельним, як це видається нині. Адже неминуче постане запитання, що робити з цими водами або інакше - куди їх подіти? Однозначна відповідь повинна бути закладена у самому проекті будівництва шахти, проте її там немає. Є багато методів демінералізації тих же соляних розчинів, однак усі вони досить дорогі й суттєво впливають на собівартість видобутого вугілля, вважає геотехнолог.

На його погляд, перспективним є будівництво ставків із доброю гідроізоляцією, скидання туди вод, які з поверхні під дією сонячного випромінювання (тепла) будуть випаровуватися в атмосферу з мізерною концентрацією солей. Це доволі легко технічно реалізувати і, що найголовніше, не завдає шкоди довкіллю.

Ігор ГАЛУЩАК, Марія ДОРОТИЧ