Аукціон аукнувся,

або Чому ніхто не погодився купити три привабливі земельні ділянки на останніх торгах?

Намагання міської влади (щире чи вдаване - інше запитання) продавати землю з аукціонів провалилося. Запланований земельний аукціон із трьома виставленими на торг ділянками (на вулицях Чорновола, 45-б, Величковського, 16-18 та Деснянській) не відбувся через відсутність заявок. Одразу зазначимо: такий випадок у Львові стався вперше. Адже ще за каденції міського голови Любомира Буняка земельні аукціони були пріоритетом міськради та джерелом наповненням скарбниці.

Нова команда мера Андрія Садового значно менше приділяє увагу "прозорим" продажам землі. Потенційних інвесторів переважно цікавлять земельні ділянки під комерційну забудову. Але чому інвестори не спокусилися згаданими ділянками? Це запитання кореспондентка "УіЧ" поставила представникам депутатської комісії землекористування Львівської міської ради.

Чому не зацікавилися львівською землею?

Заступник начальника управління природних ресурсів і регулювання земельних відносин Львівської міської ради Ігор Гуменчук пояснив, що Львів завжди був лідером із продажу земель на аукціонах. Команда Садового вже встигла провести їх понад три десятки. Пояснюючи причини провалу останніх торгів, чиновник наголошує на регресивних періодах на земельному ринку, які традиційно припадають на сезонні відпустки.

За його словами, інформування щодо наступного аукціону було "на найвищому рівні". Окрім преси, інформація про торги була оприлюднена в Інтернеті, на сіті-лайтах, у титрах телебачення. Тож посадовець наголосив: звинувачути міськраду в незадовільній підготовці немає сенсу.

"Можливо, основна причина відсутності заявок криється саме у запропонованій ціні на землю, - розмірковує Ігор Гуменчук. - У середньому ціна метра квадратного землі становила 1,5-2 тисячі гривень. Наприклад, стартова ціна земельної ділянки на Чорновола - 1,2 млн грн, тож мінімальна ціна продажу мала становити 4 мільйони. Я не вважаю це провалом чи недопрацюванням - це нормальний процес продажу, бо є об'єктивні процеси ринку, врегулювати яких ніхто не може. Сподіваюся, через місяць ми будемо їх реалізовувати".

Водночас у міськраді нарікають на недосконале земельне законодавство. Зокрема, каменем спотикання напередодні будь-якого земельного аукціону є складна процедура підготовки технічної документації.

"Якби технічну документацію виготовляти за спрощеним варіантом, це б займало приблизно один місяць, - стверджує пан Гуменчук. - Сьогодні така нормативна процедура триває 118 робочих днів. Отже, така проблема нас турбує".

Як подати лот?

Натомість голова депутатської комісії з землекористування Тарас Криворучко припускає дещо інші причини провалу аукціону. Він вважає, що виставлені землі, цілком імовірно, були нецікаві для інвесторів. Адже Львів занадто насичений житловою забудовою. Втім, найголовніша причина невтішного стану справ - неадекватно висока ціна, яку запропонувала міськрада.

"Складно проаналізувати цю проблему, - каже пан Криворучко. - Хоча інколи іноземні інвестори, які достеменно не вивчили цінову політику в нашому регіоні, таки беруть участь в аукціонах. Неправильно було б сказати, що у Львівській міськраді все ідеально у цьому напрямку. Проте я не бачу їхньої провини у зриві цього аукціону".

Такої ж думки дотримується і депутат Львівської міськради від фракції УНП Володимир Гірняк. Він наголошує, що саме висока ціна спричинила відсутність заявок. Водночас земельна комісія призначає земельним ділянкам певний коефіцієнт, визначаючи їхню вартість на вторинному ринку, а також стартову ціну.

"Мінімальна ціна продажу львівської землі може становити 400 доларів США (за м кв.), - каже пан Гірняк. - Був випадок, коли ми присудили одній ділянці третій коефіцієнт за ціною 600 доларів - її купили. Наша позиція є чіткою: землю потрібно продавати з аукціонів, при тому за великі кошти. Бо це єдиний спосіб наповнити бюджет. Якщо ми надаємо землю в оренду, місто має відношення до неї, отримуючи прибутки. Якщо ж її продадуть на аукціоні, земельна ділянка виходить із власності міської громади. В останньому варіанті ціна має бути адекватною...".

Яскравим прикладом безгосподарності, на думку пана Гірняка, є ідея міських керівників продати 50 га землі у мікрорайоні Рясне. У зв'язку з цим у фахівців виникають два запитання: хто її купить і за скільки? Адже якщо продати цю землю частинами - скажімо, по 0,10 га - то ціна буде значно вищою.

Депутатська комісія землекористування вимагає не лише продавати землю з аукціонів, а й зобов'язати інвесторів споруджувати на ній житло у чітко визначені терміни. Механізми, за якими можна змусити інвесторів виконати цю вимогу, повинні бути прописані в умовах аукціону. Та чи дослухається міська влада до порад депутатів і фахівців?

Марія ДОРОТИЧ