Минуло два роки: як виконуються передвиборчі обіцянки?

Недоброї пам'яті Адольф Гітлер колись справедливо зауважив, що професія політика полягає в точному виконанні тих обіцянок, котрі він давав громадянам, ідучи до влади. Й жодні зовнішні причини не можуть виправдати їх недотримання - у цьому випадку можновладець повинен добровільно піти в політичне небуття.

На жаль, в Україні наразі ще жоден владний чільник як на центральному, так і на місцевому рівнях, перемігши на виборах, згодом не реалізовував своїх обіцянок не те, що на сто, а навіть на 50 відсотків. Саме половину терміну перебування нинішніх голів міст - обласних центрів України, нещодавно проаналізував Комітет виборців за інформаційної підтримки тижневика "Коментарі". Дослідження засвідчило: діяльність теперішніх галицьких мерів аж ніяк не є винятком із загального правила.

Як Садовий боровся з "однорукими бандитами"

Обіцянки мера столиці Галичини Андрія Садового можна поділити на кілька частин: ті, що стосувалися організації влади (отже, мали бути виконані впродовж короткого часу); ті, які мали виконати до певного терміну; ті, виконання яких мало б забрати багато часу, але вже можна зробити висновки, чи розпочали їх, принаймні, реалізовувати. Нарешті, були ще й обіцянки, втілення яких у життя - взагалі не у компетенції міської влади. Хоча саме останні були чи не найбільше розпіарені командою Садового.

Найгучніша з них - повне виведення з міста грального бізнесу і навіть створення поблизу Львова окремого містечка, такого собі "галицького Лас-Вегаса". Адже жодна мерія в Україні не має права забороняти діяльність будь-якого легального бізнесу, хоч би то були навіть азартні ігри. Так само, як немає прямого зв'язку між діяльністю міського голови і створенням 50 тисяч робочих місць щороку чи залучення мільярда доларів інвестицій.

Утім, програми, які (принаймні, в перспективі) давали б очікувані результати щодо працевлаштування людей чи залучення інвестицій ("Місто, прихильне до інвестора"), і донині не запроектовані. Натомість боротьба з гральним бізнесом - чи не єдина сфера, щодо якої можна впевнено стверджувати: Садовий зробив усе, що міг, заборонивши надавати комунальні приміщення в оренду під ігрові зали й прибравши більшість вуличних "одноруких бандитів".

Як не допускали "кумівства у владі"

Упродовж першого року діяльності львівського мера чи не найбільш скандальними були обіцянки, які стосувалися більш прозорої й зрозумілої організації влади у Львові. Садовий обіцянок щодо подолання корупції й оптимізації роботи владних органів давав чимало. От тільки з виконанням тих із них, які можна було перевірити, якось не склалося. Перше, про що після формування команди Андрія Садового нагадали йому журналісти, - популярна на той час (через півроку після скандалів між Зінченком, Порошенком і Тимошенко) обіцянка "не допустити кумівства у владі". Після неї призначення або пропозиція до обрання радою одразу двох кумів (заступник мера Василь Косів і секретар міськради Володимир Квурт), куми (керівник дирекції зі святкування 750-річчя Львова, а потім начальник управління Ксенія Курилишин) і батька кума (спочатку - заступник мера, а зараз - голова райадміністрації Василь Білоус) виглядало профанацією.

На цьому тлі вже не особливо виділялося ще одне порушення обіцяного - про те, що на всі посади у мерії буде оголошено конкурси. При цьому і заступники мера, і директори департаментів якщо й проходили конкурси, то, на думку більшості оглядачів, суто формально. Достатньо було благословення однієї людини - самого міського голови. Та й сам перехід на систему департаментів (самостійних юридичних осіб, керівники яких при цьому стовідсотково залежать лише від мера) не дуже вписувався в обіцянку про "зрозумілу структуру влади". І ще одне - замість декларованого зменшення апарату мерії, кількість її працівників зросла майже на 300 осіб.

...Зате ковзанка у Львові, як у Вроцлаві

Хоча слід визнати, прозвітувати владі теж є про що. Наприклад, на початку діяльності Садового-мера, як і було обіцяно, значно жвавіше, ніж до цього, тривали ремонти доріг. З іншого боку, наразі у цю сферу повернулася звична тактика "ямкових ремонтів", а нібито запрошені для кращої якості словацькі фахівці виявилися не зовсім ремонтниками, та й скандал із завищеними цінами на роботи досягненням не назвеш.

Сяк-так виконується і доволі обтічна обіцянка про поліпшення рівня водопостачання. Однак чітко заявлене "за перший рік зробити стовідсотковий облік води" не виконане і досі, а втрати води (позбутися їх - ще одна обіцянка) в мережах "Водоканалу" стали навіть більшими, ніж раніше, і становлять 37%. Здавалося б, у центрі міста стало яскравішим освітлення. Однак загалом програма освітлення міста - суцільна пародія. Перед виборами і навіть у серпні 2006 року Садовий обіцяв повністю освітлити Львів до кінця осені. У вересні 2006-го він уже казав про кінець року. У жовтні - про 80% до кінця року і 100% до кінця зими. Нині - 2008-ий, а місто по-справжньому не освітлене й досі.

Окрім води й освітлення, можна знайти ще кілька невиконаних обіцянок львівського мера у господарській сфері. Наприклад, про недоторканність тарифів на комунальні послуги. А "недоторканність паркових зон" обернулася скандалом і судом громадських організацій проти будівельної компанії, до якої причетні депутати міськради, через величезну ділянку власне у парку.

Порівняно з цими подіями виконана повністю єдина обіцянка Садового, що "у центрі Львова постане ковзанка, точно таку саму я бачив у Вроцлаві", є просто знущанням. Не кажучи вже про те, що соціальним проект ковзанки поблизу мерії не назвеш - ціни там не нижчі, ніж на інших подібних спорудах, і фірма, якій пощастило реалізувати мрію Садового, заробляє на ній дуже навіть непогано.

Петро СВІРЖОВСЬКИЙ

(Далі буде)