Учені впевнені - здоров'я нації можна зберегти. Якщо розпочати з дітей

Україна - один зі світових лідерів за рівнем вимирання населення. Про це заявив Микола Поліщук, голова Національної ради з питань охорони здоров'я населення при Президенті України. Цю ж тезу повторив Микола Князевич, міністр охорони здоров'я, який нещодавно перебував у Львові з робочим візитом. У той час, коли урядовці констатують сумні факти демографічної кризи, наші науковці пропонують реальні програми та методики для оздоровлення нації, зокрема дітей. Єдина запитання: чи до них прислухаються? Про це - в інтерв'ю з Михайлом КУРИКОМ, директором Українського інституту екології людини.

Час від слів переходити до справи

- Пане Курик, за сімнадцять років незалежності нас стало менше на п'ять мільйонів. Високу смертність спричиняють хвороби, куріння та алкоголізм. Українська жінка нині не хоче народжувати, бо не бачить соціальних перспектив. Всю цю інформацію нещодавно оприлюднили наші посадовці. Чи справді українці опинилися на межі вимирання?

- На жаль, усе це правда. Варто взяти до уваги й те, що від двох до п'яти мільйонів наших співвітчизників постійно перебувають за кордоном на заробітках, причому більшість міґрантів не хоче повертатися в Україну. З такими темпами демографічної кризи років за 25 нас може залишитися не більше 15 мільйонів... Згідно з даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, для відтворення нації потрібно, аби жінка в середньому народжувала двох дітей. Тобто на 10 українських жінок мало б припадати 23-24 дитини, насправді ж - 13. Наші жінки не хочуть народжувати в різних причин - через матеріальну нестабільність, бажання професійно реалізуватися.

На сході України ситуація із високим рівнем смертності загалом гірша, ніж на заході. Причини цього - несприятлива екологічна ситуація, неякісна питна вода, наркоманія, алкоголізм тощо. Нинішнє становище в Україні нагадує цілеспрямований соціально-гуманітарний та екологічний геноцид! І усе відбувається в умовах незалежності, коли політики повсюди демагогічно заявляють про "високі демократичні стандарти життя"українського громадянина, нашу "споконвічну європейськість" тощо. Таке лицемірство проявляється на всіх управлінських рівнях - від районного керівництва до Президента. І що найстрашніше, під це суцільно брехливе фарисейство підпадають наші діти.

- Чи є шляхи виходу із цієї справді критичної ситуації?

- Незважаючи на нинішній украй незадовільний стан довкілля, здоров'я нації все ж можна зберегти. Державі варто лише цього захотіти і зробити реальні, не на папері, кроки назустріч своїм людям. І нехай би посадовці взяли собі за кредо дещо призабутий вислів "Усе найкраще - дітям!" Адже вони - головний потенціал країни, майбутнє нації. На жаль, сьогодні в нас практично ніхто не переймається збереженням (вибачте за тавтологію) здоров'я здорових людей. Не кажучи вже про відповідне лікування хворих.

Абсурдно, але зараз, у ХХІ сторіччі, у нас не проводять елементарних профілактичних медичних оглядів дітвори. Це нонсенс. Інститут екології людини нещодавно запропонував у рамках чинної системи освіти здійснювати постійний моніторинг стану здоров'я дітей. Такий захід дав би змогу дуже швидко виявляти проблеми і приймати відповідні рішення щодо профілактики або лікування. Моніторинг потрібно впроваджувати власне через систему освіти, адже дуже часто діти приходять у школу цілком здоровими, натомість, здобувши атестат зрілості, отримують разом із ним цілий "букет" хвороб.

Попереджений - отже озброєний

- Ваш інститут, як відомо, розробив унікальну методику діагностування екологічного стану здоров'я як дітей, так і дорослих. Розкажіть про неї, будь ласка.

- Ми справді створили низку програм та методик і потрохи впроваджуємо їх у виховні та навчальні заклади. Десять таких центрів функціонують у Київській області, один - у Львівській: це обласна школа-інтернат. Два центри діють в Енергодарі Запорізької області та на Чернігівщині. У чому ж суть нашої методики? Ми пропонуємо всім охочим організаціям, які займаються вихованням та навчанням дітей, спеціально розроблену апаратуру та комп'ютерну програму, що дозволяє кожній дитині отримати так званий "ендоекологічний паспорт здоров'я" (ендоекологія - наука про хвороби людини, спричинені забрудненням внутрішнього середовища організму техногенними отрутами. - В.Ц.).

- Як на практиці виглядає процедура діагностування стану здоров'я?

- Наш пристрій визначає функціональний стан 24-ох репрезентативних точок організму дитини, які відповідають за роботу основних органів. Ця методика запозичена із китайської медицини. Тоді дані опрацьовує комп'ютерна програма і видає ендоекологічний паспорт, де вказано поточний стан здоров'я дитини та ступінь впливу на неї довкілля. Ці паспорти ми створили у кольорах. Якщо паспорт зелений - проблем зі здоров'ям немає; жовтий означає, що довкілля негативно вплинуло на організмі, вказуються конкретні функціональні порушення в органах. Якщо ж паспорт червоний - це вже діти з групи ризику, в них виявлено серйозні проблеми зі здоров'ям.

Ваш соціально-екологічний діагноз

- Отже, даний паспорт - своєрідний діагноз?

- Не зовсім. Паспорт ставить діагноз не медичний, а радше соціально-екологічний. Він лише допомагає виявити проблеми і скерувати дитину до лікаря-фахівця, який спеціалізується в конкретній медичній галузі. Наш паспорт чітко окреслює, які з дванадцяти основних органів дитини функціонують неефективно: печінка, серце, легені тощо. Він також вказує, чи є рівновага у вегетативній нервовій системі та який стан щитоподібної залози. В ендоекологічному паспорті є рекомендації щодо запобігання і лікування виявлених проблем, виведення токсинів з організму, застосування аромо-, музико- чи кольоротерапії.

Ендоекологічний паспорт дає також змогу визначити індивідуальний та колективний стан екологічного здоров'я дітей - таким чином, він є маркером довкілля, де розташована школа чи дитячий садок.

- Отже, ця методика дозволяє визначати екологічно небезпечні міста чи села?

- Так. Вартість пропонованої апаратури, програми та навчання становить приблизно 900 гривень. До речі, для проведення нашої експрес-діагностики не потрібно бути медиком. Після нескладного навчання цю процедуру здатний робити вчитель чи навіть учень-старшокласник. Це особливо важливо для віддалених містечок і сіл, де відсутні медичні заклади. Бажано також, щоби школа чи садок мали телефон, аби ми постійно підтримували з ними зв'язок, якщо виникнуть певні проблеми чи запитання. Зацікавилися нашими методиками й у міністерствах освіти та охорони здоров'я. Зрештою, все залежить від готовності держави підтримати нашу ініціативу.

Володимир ЦВЯХ