Чинна в Україні система надання пільг знецінена їхньою кількістю та надмірним числом претендентів

Один із пріоритетних напрямів діяльності Міністерства праці та соціальної політики України в 2008 році - упорядкування системи надання пільг. Воно конкретизується у трьох напрямах: піднесення "статусу" пільги як державної винагороди за особливі заслуги перед батьківщиною; затвердження соціальних стандартів не на загальнодержавному, а на регіональних рівнях; надання пільговикам компенсаційних виплат замість соціальних гарантій.

Наша розмова з Оксаною ЯКОВЕЦЬ, заступницею начальника головного управління праці та соціального захисту населення Львівської облдержадміністрації, - про те, зокрема, чи є соціально справедливою нині чинна система надання пільг і як її реформуватимуть.

Кожен другий - із "привілеєм"

- Пані Оксано, а скільки всього пільговиків є на Львівщині?

- У базу даних обласного Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги за соціальною та професійною ознаками, занесено інформацію про більш як 1,1 мільйона громадян. Ці дані використовуються для звірки інформації від підприємств-надавачів житлово-комунальних послуг про пільговиків. Кошти "комунальникам" відшкодовують за рахунок субвенцій державного бюджету. Реєстр щомісяця поповнюється та інвентаризується. Отож, можемо говорити про те, що чи не кожен другий мешканець Львівщини є "привілейованим".

- Скільки грошей виділяє держава для пільговиків області?

- З кожним роком все більше й більше. Якщо 2005-го видатки держбюджету становили 80,2 млн грн, то минулого - вдвічі більше. У 2008 році на пільги та субсидії виділено вже 220 млн грн. Але дефіцит фінансових ресурсів існує постійно.

- Окрім громадян, перелічених п'яти спеціальних законах (див. довідку), хто ще має право на привілеї?

- Насамперед пенсіонери - їх в області 680 тисяч; колишні неповнолітні в'язні фашизму; ветерани бойових дій на території інших держав; діти війни (понад 330 тисяч); громадяни, які стали інвалідами під час проходження військової служби. Є ще пільговики, які користуються благами залежно від фахової приналежності: військові, міліціонери, пожежники, судді, митники, співробітники прокуратури, працівники закладів охорони здоров'я, освіти та культури, які проживають у сільській місцевості, а також ті, хто працюють на шкідливих і небезпечних виробництвах.

До традиційних груп пільговиків останніми роками додалися громадяни, які потребують разової чи короткострокової матеріальної підтримки у зв'язку з обставинами: безробітні, біженці з регіонів соціальних конфліктів і стихійних лих, особи, які потребують дорогої медичної допомоги...

Живеш заможно - послаблень не буде

- Людмила Денісова, міністр праці та соціальної політики, бачить, зокрема, джерелом економії бюджетних коштів позбавлення пільг тих, хто не належить до малозабезпечених. Кого і як буде зараховано до цієї категорії?

- Позбавлення привілеїв людей із високими статками - це лише один із напрямів реформування системи пільг. Система, яка нині існує, знівельована надмірною кількістю як благ, так і тих, хто на них претендує. Задумаймося - що таке пільга? Це винагорода за якусь заслугу, дії, вчинок, щось особливе, що виокремлює людину з-поміж інших. Вона має бути справді заробленою, а не витребуваною.

Із 1 травня ц.р. запроваджується механізм визначення права на пільгу, виходячи з доходів того, хто нею користується. Методика обрахунку не нова, користуємося нею вже кілька років поспіль. Отже, береться дохід пільговика за шість місяців до дати звернення з усіх джерел грошових надходжень і вираховується середньомісячний показник. Якщо він не буде перевищувати величини податкової соціальної пільги (із 1 січня ц.р. -- 890 грн), то така людина скористається своїм законним правом на привілей. Вже при 900 грн доходу піде стовідсоткова оплата. Це стосуватиметься пільг в оплаті житлово-комунальних послуг. Звертаю увагу на те, що дані обмеження не поширюватимуться на ветеранів війни, чорнобильців та жертв нацистських переслідувань. Так, певна частина громадян утратять свої пільги. Але це не означає, що їх позбавлять того чи іншого статусу. Їхні права у даному випадку обмежить Закон "Про держбюджет".

Це і буде першим кроком у реформуванні системи надання пільг - привілеями мають користуватися ті, хто їх найбільше потребує.

- Пані Оксано, Ви, мабуть, погодитеся, що пільги з року в рік множаться, і безпідставно.

- Так. Ось минулорічний приклад. До пільговиків прирівняли членів родин загиблих шахтарів. Розумію, що їх потрібно якось підтримати, на це має бути відповідна загальнодержавна програма. А кидають такий тягар на місцеві бюджети. Більше того - а чому йдеться про допомогу на державному рівні? Є ж фонди соціального страхування. Врешті, якусь відповідальність мають нести й підприємства, на яких сталося лихо.

А скажіть, якщо на те пішло, яка то заслуга перед батьківщиною - народити дитину, дві, вісім? Рішення ж батьки приймали самі, ніхто їх не силував. А ті діти з тюрем не вилазять... Пільги часто-густо створюють штучно, непродумано, керуючись навіть політичними амбіціями, а не тверезим розрахунком.

- Що означає теза про "затвердження регіональних соціальних стандартів грошового еквіваленту мінімальної вартості набору пільгових послуг"?

- Є, скажімо, такий соціальний стандарт, як прожитковий мінімум - це вартість набору промислових і непромислових послуг, які повинні забезпечити мінімальні потреби життєдіяльності людини протягом місяця. Їжа, одяг, транспортне, медичне, комунальне обслуговування тощо. Прочитавши методику розрахунку згаданого мінімуму, я, м'яко кажучи, була розчарована. Наприклад, пропонується норма: одна бавовняна нічна сорочка вартістю 10 грн на три роки (?!). А де ви купите, наприклад, жіноче пальто за 350 грн і чи носитимете його п'ять років? От через такі розрахунки ми й маємо середній прожитковий мінімум загалом по Україні в розмірі 632 грн. Погодьтеся, це неправильно. Тому й пропонується подібні розрахунки "віддати" в регіони (ціни ж у Києві, у Львові чи Криму відрізняються), соціальні стандарти (мінімальну зарплату, прожитковий мінімум) затверджувати на місцевому рівні, з огляду на стан економіки регіону, його можливостей, потреб.

Гроші краще, ніж обіцянки?

- Пенсіонери, які живуть у сільській місцевості та в містах поставлені в нерівні умови. Одні, наприклад, можуть щодня користуватися безоплатно міським електротранспортом, інші цією пільгою жодного разу не скористалися. У зв'язку з цим запитання: чи реально перейти від задекларованих пільг до адресних грошових виплат?

- Мабуть, уже більше десятка років ідеться про надання пільговикам компенсаційних виплат замість пільг. Свого часу така стратегія була затверджена Кабміном. І... вона не знайшла підтримки на жодному рівні. Мені самій не раз доводилося заспокоювати мітингувальників, які протестували проти відміни пільг.

Зважте на те, що у нас жоден закон не виконується повністю. Пільги декларуються, але не забезпечуються фінансово. У Німеччині, наприклад, такі питання виносять на громадське обговорення, ефективність впровадження законів прораховують на рівні інститутів.

Для того, щоби надавати пільги в грошовому еквіваленті, треба провести ряд організаційних заходів: налагодити чіткий облік пільговиків, визначити і законодавчо закріпити критерії оцінки привілеїв, здійснити відповідні розрахунки. Візьміть відшкодування перевізникам. Нехай той же пенсіонер щомісяця з десяток разів скористається електротранспортом (не кажу вже про маршрутки), де одна поїздка коштує 60 коп. Перемножте на рік, а тоді на 680 тисяч пенсіонерів області... Жодного бюджету не вистачить, щоби реалізувати цю пільгу в грошовій формі. А користування залізничним транспортом, протезування зубів...

Хоча певні напрацювання є. Ми вже кілька років адресно надаємо гроші на придбання твердого палива і скрапленого газу. Хоче пенсіонер - купує дрова чи вугілля, а заберуть його на зиму до себе діти, може використати ті кількасот гривень на власний розсуд. Є субсидії на комунальні послуги. Але, повторюсь, усьому цьому передують розрахунки. Враховуються ціни, інфляція, інші економічні чинники.

Подібну практику будемо поширювати. Але для цього потрібно, щоби потужніше запрацювала господарка, щоби ми мали можливість фінансово забезпечити програму. Слід впорядкувати саму систему категорій пільговиків. Не можна огульно надавати привілеї. Треба залишити три-чотири закони, які б визначали певні заслуги конкретних людей, а вже за це держава надавала їм пільги.

Як на мене, перейти на адресну грошову допомогу раніше 2010 року не вдасться.

- Якщо не помиляюся, жодна країна не дозволяє собі подібної до нашої системи привілеїв.

- Ви маєте рацію. У сусідній Польщі не знають, що таке пільги. У тій же Німеччині перевагами можуть користуватися лише державні службовці (маю на увазі службові транспорт, квартири, послаблення в оподаткуванні, але ці "поступки" вони отримують реально).

Сергій КОВАЛЕНКО

Довідка

Надання в Україні пільг та компенсацій окремим категоріям населення передбачено такими законами:

- "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

На державному рівні встановлено 136 видів соціальних виплат, пільг, доплат та дотацій.