Минулого тижня конфлікт між Ющенко й Тимошенко нарешті став публічним і видовищним, коли вони обмінялися звинуваченнями й образами через спосіб залагодження газової суперечки з Росією. Як результат, Президент опинився на перехресті своєї політичної кар'єри. Він ризикує втратити репутацію захисника демократичних цінностей, якщо продовжуватиме політику використання конституційних лазівок і неорадянського застосування адміністративного ресурсу в своєму прагненні позбавитися колишнього союзника.

Іноді легко забувається, що трохи більше трьох років тому Віктор Ющенко був левом світової демократії, якого вітали в Брюсселі та Вашингтоні як головного захисника прозорого урядування і вільних виборів у пострадянському світі. Як героїчний лідер помаранчевої революції він отримав більше позитивного висвітлення у міжнародних ЗМІ, ніж будь-який інший лідер після Горбачова в останні роки існування радянської імперії. Із тих вражаючих днів президентство Ющенка було зіпсовано постійними компромісами зі старим режимом і внутрішніми суперечностями у колись потужному помаранчевому альянсі. Він втрачає популярність, а його партію карають виборці.

Напередодні парламентських виборів у березні 2006-го і дострокових у вересні минулого року було створено видимість, що тріщини всередині помаранчевого блоку замазані. Кожного разу вигравала Тимошенко, а потім від неї вимагали поступок. Тим часом Ющенко двічі після виборчих успіхів помаранчевих намагався підірвати позиції колишнього союзника і пробував досягти широкої коаліції з частиною Партії регіонів. Скоріше за все, це пов'язано з панічними відчуттями через зростання рейтингів Тимошенко та її підтримки в загальнонаціональному масштабі -- все це виявилося поза розумінням Ющенка. Це також засвідчує недемократичність світогляду, що суперечить офіційно заявленим поглядам Президента.

Безрозсудна змова

Спроби укласти поствиборчі угоди з основним суперником на виборах серйозно підірвали довіру до Ющенка як батька української демократії. Останній за часом план, згідно з урядовими джерелами, передбачає переконування членів його партії "Наша Україна" пустити під укіс помаранчеву коаліцію і проголосувати проти уряду Тимошенко. Все більше говорять, що ми побачимо цю змову в дії десь протягом місяця. Віктор Балога, глава секретаріату Ющенка, виступив публічно, створюючи розкольницьку фракцію у "Нашій Україні", але ця стратегія має всі ознаки закулісних домовленостей, які вже стали синонімом президентства Ющенка.

Розкольницька стратегія Балоги розходиться з обіцянками, зробленими під час виборчої кампанії у вересні 2007 року, і має мало шансів досягти хоча б часткового короткотермінового успіху. Як результат, Ющенко змушений буде піти на вибори, які напевно принесуть Юлії Тимошенко переконливу перемогу. Її позиція настільки виграшна, що тільки фізичне усунення Тимошенко може перешкодити її тріумфу, якщо її змусять іти на вибори -- ця позиція сили очевидна всім сторонам. Тому не дивно, що прем'єр була такою нехарактерно для себе стриманою, коли отримувала тиради президентської критики протягом останніх місяців. Вона буквально набирає очки, просто ігноруючи образи.

Занадто пізно для миру?

У кінцевому підсумку, єдиний спосіб для Ющенка отримати надію на переобрання у 2009-му -- забезпечити публічну підтримку з боку Тимошенко. Той факт, що Президент, схоже, має намір провокувати відкриту конфронтацію, наводить на думку, що він давно втратив відчуття політичної реальності. Є багато опосередкованих свідчень для припущень, що так воно і є. Урядові інсайдери неодноразово говорили мені, що доступ до Президента контролюється малою групою дорадників, які використовують його офіс для задоволення власних амбіцій. Інакше кажучи, ним маніпулюють. Це занадто знайоме виправдання, і воно перегукується зі старим висловом про доброго царя, який знищив би всю несправедливість в імперії, якби йому постійно не перешкоджали корумповані чиновники.

Особисто я не думаю, що Ющенко відрізаний від реальності більше, ніж він сам того хоче. Президент просто загруз у минулому, скований ментальністю кучмівської ери щодо своєї власної ефективної ролі в очищенні української політичної сцени. У результаті Ющенко скоро може побачити, що історія пройшла повз нього. Якщо це відбудеться, він змушений буде звинувачувати тільки себе самого.

Пітер ДІКІНСОН

Business Ukraine, March 11, 2008

http://www.businessukraine.com.ua/d-day-looms-for-compromised-hero

Мал. австралійського карикатуриста Пітера ЛЕВІСА