Ані хліба, ані до нього

У ціновому сьогоднішньому рейваху важко з точністю хоча б до 0,1 відсотка говорити, на скільки зросли ціни на основні продукти харчування за останній тиждень. Статистика подає повідомлення щодо зміни кон'юнктури вартості споживчого набору у всеукраїнському масштабі за попередній місяць. На місцях же влада ці тенденції змушена відслідковувати майже щоденно, згодом "виводячи" середній показник зростання у тій чи іншій продовольчій групі.

Цінові сюрпризи неприємно здивували навіть владу

Так, на початок третьої декади березня всім уже зрозуміло, що на Львівщині влада не змогла виконати зобов'язання перед населенням і стримати зростання вартості соціальних сортів хліба хоча б не більш, ніж на 2 відсотки за перших два місяці. Планувалося за цей період втримати темпи подорожчання хліба у межах 2%, реально ж цифра "потягла" більше трьох відсотків. І це тільки на хліб, вартість якого держава планує втримувати будь-що, аби не мати приводів для невдоволення споживачів. Ціни так званих "елітних сортів" хліба ніхто вже й не пробує стримувати, аргументуючи це інтересами приватних фірм і неможливістю втручатись у процес вільного ціноутворення. Але Львівщина не є "оазою" у ціноутворенні серед інших регіонів держави - наразі за ціною на хліб вона утримує 6-10 місця.

Першочергові зусилля обласні керівники спрямовують насамперед у царину хлібобулочних виробів. Найбільший "плюс" у цьому плані - досягнення угоди з Держрезервом та Аграрним фондом щодо інтервенцій зерна з державних засіків для його переробляння на борошно. Загалом в область через дві ці структури надходитиме щомісяця майже 2 600 тонн продовольчого зерна, борошно з якого постачатимуть хлібопекарським підприємствам за фіксованою ціною - не вище 1 900 грн за тонну. Це суттєво нижче від ринкової вартості і зможе гарантувати виробникам хліба "спокій" хоча б щодо однієї статті витрат - борошняних (як далі "поводитимуться" пальне, ціни на електроенергію, витрати на зарплатню працівникам - питання риторичне). Щоправда, такі резерви використовуватимуть базові хлібопекарські підприємства області, десятки дрібних приватних пекарень це питання ще не вирішили.

Чи все залежить від області?

Проблеми на ринку олії, впевнені у Львівській облдержадміністрації, залишатимуться, адже самотужки обласна влада дати собі раду тут не може. Адже і соняшник у нас не вирощують, і харчову олію із ріпаку з повною її рафінізацією виготовляти без наявності у державі технологічного обладнання для цього не вдається (чи буде воно у найближчому майбутньому - питання риторичне).

На ринку м'яса також проблем більше, ніж їх можна вирішити на рівні області. Особливо - щодо яловичини. Виробляти її сьогодні нерентабельно, індивідуальні господарства про м'ясні породи ВРХ ще лише починають довідуватись, тоді як масово вирізають худобу молочного спрямування. Крупнотоварних виробництв, у яких продукція через великі обсяги є дешевшою, ще надто мало, натомість дрібнотоварний промисел не покриває обласних потреб. Але є одна непогана новина: у Жовківському районі працює найбільше в Україні племінне господарство з розведення худоби м'ясного напрямку, яке у перспективі може забезпечити селян племінними нетелями.

Щодо курятини, то ціни на неї, впевнені чиновники, вдасться стабілізувати і навіть знизити, оскільки поголів'я сконцентроване на крупних промислових птахофермах, причому держава дотує 65 коп. на кожну вирощену і продану в торгівельній мережі особину.

Прихід весни та сезонний фактор повинні здешевлювати молоко, сир та сметану. У цю пору молока стає більше, пропозиції зростають, відповідно стабілізуються ціни. Виняток становить масло, адже його запаси готують із перспективою продажу через кілька місяців - тоді, вочевидь, і ціни будуть іншими.

Коментар

На думку заступника голови Львівської облдержадміністрації з питань АПК Івана Стефанишина, влада може впливати на державному і місцевому рівнях хоча б методом інтервенцій із держрезервів лише у секторі борошна і випеченого з нього хліба. Щодо повного контролю над цінами на хліб, то потрібно мати одразу кілька ефективних важелів, які разом визначають остаточну ціну буханця. Тут і вартість нафтопродуктів, і ціна постачальників електроенергії, й низка інших факторів. Основні постачальники - приватний бізнес, а не держрезерв чи аграрний фонд, які повністю підконтрольні державі. Об'єктивно вони діють у власному бізнесовому полі, хоча й у визначених законодавством параметрах. Ціни на пальне зросли майже на 40%, на електроенергію збільшуються що два тижні, на хлібопекарських підприємствах частка зарплати в собівартості хлібини сягає заледве 10%-15%, і її також треба збільшувати. Обласна влада намагається контролювати ситуацію, проводить щоденний моніторинг цін, "круглі столи" з виробниками агропродукції. Певні домовленості є - тим паче, що влада, навіть на місцевому рівні, завжди має неформальні методи впливу на того чи іншого виробника. Недаремно кажуть, що з владою треба жити мирно, а конфліктувати - собі дорожче.

Андрій ВОЛОДИМИРСЬКИЙ