"Душею я ваш, а тілом - ні..."

Чи походить великий співак Іван Козловський із Галичини?

За офіційною версією, народився Іван Козловський 23 березня 1900 року в селі Мар'янівка неподалік Києва. Саме напередодні 108-ої річниці з дня його народження до редакції газети завітали двоє галичанин - 72-річний Іван Григорович Козловський із села Жовтанці Кам'янко-Бузького району та 65-річний львів'янин, гравер-художник Зиновій Євстахович Наконечний. І розповіли вони про... співака Івана Козловського - уродженця села Острожця Мостиського району, життєвий шлях якого у юнацькі роки загубився. Чоловіки, проте, не наполягають, що обидва Івани Семеновичі Козловські - одна і та ж людина. А подають цікаву версію для досліджень історикам, музикознавцям, краєзнавцям.

"Русский певец" українського походження

Усесвітньо відомий тенор Іван Козловський майже все життя мешкав у Москві (переїхав туди 26-річним, уже сформованим співаком, солістом Київського оперного театру), але до останніх днів жив Україною. Цікавився всім, що відбувалося на його батьківщині. У своїй московській квартирі зберігав вишивані рушники, картини з рідними краєвидами, слідкував за долями українських співаків, диригентів, акторів. У його домі завжди лунала Шевченкова мова. Щоправда, російські видання досі пишуть, що Козловський "является ярким представителем русской вокальной школы". Останніми роками в Москві співакові навіть змінили... національність. Тепер він - уже "русский певец".

Чимало інформації про життя видатного артиста репортер "УіЧ" почерпнула у Львівському музеї Соломії Крушельницької. Наприклад, у листі з Москви Козловський пише про те, як почув на сцені спів хлопчика з українського села. Природа дала дитині здібності, але відкритий звук і "невідшліфованість" голосу на кілька днів позбавили вразливого Івана Семеновича спокою. Під час концерту йому хотілося кинутися на сцену і допомогти хлоп'яті...

Козловський підтримував найтісніші зв'язки з київськими митцями і навіть земляками-мар'янівцями. У репертуарі співака були "політично небезпечні" українські твори - "Мені однаково" на слова Шевченка, пісні українських січових стрільців із дещо зміненим текстом.

У розмові з кореспондентом "УіЧ" мистецький керівник гурту "Соколи", народний артист України Михайло Мацялко пригадав, як у листопаді 1992 року (за місяць до смерті Козловського) після концерту "Соколів" у Москві Іван Семенович вийшов на сцену, обняв галичан і, проголошуючи слова подяки, розчулився до сліз. А на святкуванні столітнього ювілею Василя Стефаника на Снятинщині Іван Семенович під час виступу ансамблю "Смерічка" сам приєднався до співаків на сцені - Козловський був у захопленні від творів львівського композитора Володимира Івасюка.

Таємниця артиста

"Десь у глибині його душі оселилася велика печаль, - згадує донька Івана Козловського Анастасія. - Батькові здавалося, що його не розуміють - рідні, близькі, держава, чиновники, з якими у нього завжди були непрості стосунки". Через цькування він змушений був дуже рано піти з Большого театру в Москві. Спочатку його кар'єра там не складалася, молодий співак не виконував партії, про які мріяв. Він не був задоволений порядками в театрі, а театр був невдоволений ним. Дирекція вважала Козловського занадто вимогливим, а характер його - невживчивим. Хоча, несподівано для самого себе, Козловський був улюбленцем самого Сталіна.

Його ніколи не випускали за кордон. Адже по той бік "залізної завіси" жив (ніхто в СРСР цього не знав) інший знаменитий співак - Федір Семенович Козловський, рідний брат Івана. 1919 року Федір виїхав на гастролі до Європи з хором Кошиця і, коли прийшла звістка, що червона Росія окупувала Україну, разом з усіма хористами відмовився повернутися на батьківщину. Це була велика таємниця Івана Семеновича, якої він не міг розкрити навіть найближчим друзям.

Московські шовіністи від мистецтва навіть сьогодні роблять усе, аби викреслити українську сторінку з біографії Козловського. Передусім це стосується видання його творів. Якщо оперні арії чи романси російською мовою можна купити в Москві на кожному кроці, то українські пісні неможливо знайти ніде, хоча попит на них є. Деякі його найкращі записи українською мовою не перевидавалися вже 50-60 років. Лише завдяки старанням доньки Анни Іванівни та президента Фонду Козловського Белли Руденко у березні 2004-го нарешті відбулася презентація подвійного компакт-диску з українськими творами у виконанні Івана Семеновича - на жаль, одна з московських фірм зробила його дуже недбало.

Мовчав і сумував...

Видатний співак, народний артист СРСР, лауреат багатьох премій Іван Козловський забезпечив всесвітню славу рідному селу. Востаннє Іван Семенович побував у Мар'янівці 1985 року. Як згадують очевидці, пройшовся парком, мовчав і сумував...

За офіційною версією, 1908 року хлопчика взяли співаком у Михайлівський Золотоверхий монастир, де він прожив майже десять літ. Сімнадцятирічним юнаком вступив до Київського музично-драматичного інституту. І лише служба в Червоній армії тимчасово перервала його артистичну діяльність.

Не був Іван Семенович щасливим в особистому житті. Розлучившись із першою дружиною, він пов'язав життя з актрисою Серґєєвою, яка народила йому двох доньок - Анастасію та Анну, а під старість покинула співака. Артист доживав свої дні самотньо...

Іван Семенович сам вибрав собі місце для могили - заповів поховати себе у рідній Мар'янівці. Проте останню волю митця не було виконано: великий українець знайшов свій останній притулок у Москві на Новодівичому цвинтарі.

Козловський із Острожця

У родині Марії та Семена Козловських, які жили у селі Острожець Мостиського району, зростали п'ятеро дітей. Три доньки - Марія, Ганна та Катерина, два сини - Іван та Григорій.

- Мій дядько Іван, рідний брат мого батька, - розповідає Іван Григорович Козловський, - дуже гарно співав. Односельці частенько просили його затягнути пісню і заворожено слухали малого. Юнаком Івана забрали до армії Австро-Угорщини. На той час почалася Перша світова війна. З листів Івана батьки довідалися, що після війни він потрапив у полон до росіян. Юнак також писав, що після визволення з полону вступив і навчається у музичному закладі "на артиста". Іван повідомляв у листі: знаю, що у вас скрутне становище, постараюся чимось допомогти. На жаль, це був єдиний лист сина до батьків. Далі сліди Івана згубилися, допоки односельці не почули з гучномовця його неповторний високий тенор.

Гравер-художник Зиновій Наконечний зі Львова, також виходець із Острожця, рідного села родини Козловських, розповідає:

- Здається, наприкінці 50-их років до столиці Галичини з концертом приїхав Іван Козловський. Моя теща Софія Розуміло (з родини Сютів) була найближчою товаришкою найстаршої сестри Івана Козловського Марії, яка жила у Львові. Софія розповіла мені, як Марія та дві її молодші сестри - Ганна та Катерина Козловські (ті жили в Острожці) поїхали до Львівської опери - на їхню думку, на зустріч із братом.

- Дівчат, - каже Зиновій Євстахович, - у театр довго не пропускали. "Хто ви такі?" - цікавилася охорона. "Скажіть Іванові Семеновичу - прийшли сестри Козловські". Співак розпорядився, аби їх пропустили до нього в гримерну. За словами моєї тещі, найстарша Марія впізнала брата, але сільська жінка не посміла родичатися зі всесвітньо відомим артистом. Тим більше, востаннє вона бачила брата 18-річним. Іван Семенович дуже цікавився батьками та ріднею сестер, однак за кілька хвилин мав початися концерт. Співак розпорядився, аби сестер Козловських посадили у перших рядах на найкращі місця. Він також записав адресу Марії й пообіцяв: як ще раз приїде до Львова з концертом, обов'язково навідається до неї в гості. Коли дівчата виходили з гримерної, Іван сумно мовив: "Вибачте, душею я ваш, а тілом - ні". Що він мав на увазі, залишилося таємницею. Після виступу охорона супроводила співака в автобус і повезла на гастролі у Закарпаття. Сестрам так і не вдалося ще раз зустрітися зі співаком. Це була єдина їхня зустріч. Тоді навіть газети писали, що хтось із місцевих жителів вважає себе родичем великого артиста.

Людина без дитинства?

- Пам'ятаю з дитинства, як старі люди в Острожці казали: "Послухайте - знову наш Іван з радіо співає", - каже Зиновій Наконечний. - Десь у 60-их роках своїй матері Марії, також уродженці Острожця, я показав чотири фотографії різних людей, серед них була світлина видатного співака. Вона, не вагаючись, вигукнула: "Отих трьох не знаю. А це - наш Іваньо Козловський". І показала на відомого тенора.

Зиновій Євстахович висуває версію, що біографія Козловського, можливо, переписана. І ось чому.

- Старша сестра Марія Козловська розповідала, що під час навчання у Києві Іван приятелював з однокурсником зі села Мар'янівки, - каже Зиновій Євстахович. - Батьки того хлопця дуже любили Івана. Юнак постійно їздив у Мар'янівку до батьків друга. Однак згодом товариш трагічно загинув, а його батьки всиновили Козловського. Тобто Іван ніби "успадкував" біографію загиблого друга. Бо чому старожили Мар'янівки пам'ятають співака лише юнаком, але ніхто не пригадує його в дитинстві? Якось у телерепортажі я чув, як старожили Мар'янівки стверджували, що його дитячі роки "оповиті таємницею".

- У піснях Івана Семеновича, - продовжує пан Зиновій, - дуже помітний галицький акцент. Ви ж послухайте народні пісні у його виконанні! Скажімо, вислів "край берега" він вимовляє "край берига" - саме так говорять на Галичині, а не на Сході України. Подібних прикладів чимало. Він співав такі віншування, колядки та щедрівки, які до сьогодні збереглися в Острожці - навіть у сусідніх селах вони звучать інакше. Ще одне. Вслухайтесь у колядки, щедрівки та віншування, записані на платівках до 70-річчя Козловського - це ж копія слів і мелодій, які нині можете почути лише в Острожці! На мою думку, Іван Козловський не зміг би дарувати людям талант, якби розкрив секрети свого походження. Я, скажімо, знаю чимало випадків, коли відомим людям створювали всі умови, аби вони поміняли свої прізвища, біографії, навіть національність. Можливо, життєпис Івана Козловського "переписали" при Союзі так, як це було вигідно тодішній владі?

На жаль, лист Івана до батьків в Острожець не зберігся. Довгожителів у цьому селі, які розповіли б про малого Івана Козловського, вже не залишилося. Однак Іван Григорович і Зиновій Євстахович дивуються: чи може бути так багато збігів у біографіях (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, рід діяльності) двох Іванів Семеновичів Козловських?! Можливо, життя видатного тенора ще приховує в собі багато таємниць, які ученим варто було б дослідити?

Валентина ШУРИН