Популізм як форма політіснування,
або Навіщо у туалетах на митницях встановили приховані камери?
"Куда бєдному крестьяніну податься? - бідкався, чухаючи потилицю, бородатий дядько з відомого радянського кінофільму. - Бєлиє прішлі - грабят, красниє прішлі - грабят..."
Мені особисто кудись " подаватися" вже пізно. Але куди піде країна, що буде з українським народом і, зокрема, з кожним із нас? Саме це болить сьогодні гостро, як ніколи. Майже щороку в Україні змінюються влади, "наші" міняють "чужих" і навпаки. Однак щоразу не покидає відчуття, що всіх нас укотре шиють у дурні.
Спочатку було слово, а далі - слова, слова, слова...
Уміння сподобатись електоратові для наших політиків стало цілою наукою: популізм перейшов у ранг мистецтва. На жаль, тільки ці фактори стають вирішальними при формуванні нашої державної еліти, яка успішно трансформувалася у корпоративно-сімейні клани. Сини, племінники, дядьки, куми, коханки й охоронці - оце наші депутатські фракції, президентські та урядові структури. Слово не лише не стало ділом, а перетворилося у символ облуди й лицемірства. Бандити замість тюрем пішли у парламент та секретаріат Президента, а замість п'яти мільйонів робочих місць з'явилися нові безробітні й довжелезні черги при іноземних посольствах. Щоправда, ще не відомо, як трактувати оте "багаті поділяться з бідними", оскільки ощасливили лишень тисячею гривень, що мали б бути сатисфакцією за радянські "дубові". З одного боку, це ніби й мої гроші, а з іншого - могли й не дати... Бо така влада: хочу - дам, хочу - не дам.
Дивно влаштовані ми, українці: готові принизливо дякувати, коли нам віддають крихти із власного, кровно заробленого - і з лементом вимагати якихось нездійсненно-бутафорних речей. Адже ж відомо, що ніхто не компенсує нам "випомпуваних" ще за союзу корисних копалин, не заплатить за Голодомор і не поверне золото Полуботка. Але ж знаємо, що не один політик наїв друге підборіддя й імідж захисника народу, паразитуючи на подібних закликах. Ми чомусь самі себе ідентифікуємо як націю, що може знехтувати власним добробутом задля того, щоб у сусіда корова здохла. Вкотре ми ловимося на цю вудку?...
Привид "ЄЕСУ" колобродить Україною
Яка, зрештою, нам різниця, скільки посередників між російським "Газпромом" і українським "Нафтогазом"? Аби лиш ціни були помірними. Та, з іншого боку, чому це якийсь Фірташ на посередництві має заробляти мільярди замість того, щоби ці гроші осідали в державній казні? Отож і дивуюся: невже наш Президент за три роки свого правління, маючи під боком потужне СБУ, не з'ясував, що оці мільярди зникають безвісти? Чи все ж знав? То як бути з тими "руками, які нічого не крали"? Отож бо. А намагання Юлії Володимирівни ліквідувати посередницькі структури у результаті може виявитися звичайною спробою перепідпорядкувати грошові потоки на свою користь - "Єдині енергетичні системи України" все ще живуть у "незлій і тихій" пам'яті народній. І всім отим фірташам, бойкам, івченкам далеко до "газової принцеси" з ЄЕСУ.
"Увага! Вас знімає прихована камера"
Отож, я - про популізм. Прошу звернути увагу на риторику та аргументацію нинішньої прем'єр-міністра щодо галопуючого "підвищення" нашого з вами благополуччя. Ніколи й ніде зростання національного достатку Леді Ю не пов'язує з розбудовою економіки, впровадженням нових технологій тощо. "Ми заберемо в цієї банди награбоване, переприватизуємо вкрадені підприємства", - отакі способи наповнення бюджету.
Той факт, що за останні місяці більша частина бюджетних надходжень здійснювалася за рахунок "наведення порядку на митниці" (цитата з виступу прем'єр-міністра), суспільство сприйняло з великим схваленням. Але ж це означає, що на митницях крадуть більше, ніж сплачується податків у всій Україні - це само по собі видається не надто реальним.
Але, знову ж таки, де ті митники і контрабандисти, які потрапили до цюпи за такі злочини проти держави? А оскільки їх немає, то, вочевидь, це зайвий доказ того, що кавалерійський наскок із "наведенням порядку на митницях" - теж блеф. А кампанія "Контрабанда - стоп!" знову вдарить переважно по дрібних підприємцях, тобто в кінцевому підсумку - по нас самих, оскільки в ціну товарів входитимуть митні побори й ризики. Цікаво, чи зрозуміють колись наші урядовці, що боротися з контрабандою курячого м'яса потрібно, не встановлюючи приховані камери в туалетах на митницях, а будуючи власні птахоферми?
Пригадую, три роки тому львів'яни щиро раділи перемозі помаранчевої революції. Але дійсність суттєво підкоригувала популістів та їхні обіцянки. Напрошуються аналогії: російський президент іде зі своєї посади, маючи максимально високий рейтинг -- а наш, натомість, прийшовши з найвищим, піде, вочевидь, із нульовим. Тому сприймаю сьогодні як буденне напис-графіті на цоколі головного корпусу Львівського університету ім. І.Франка - "Ющенка - на мило!" Можливо, це і є платою за популізм?..
Володимир ЗАБАРИЛО
