На то воно й НАТО!

Україна не здала "кандидатський мінімум" щодо вступу в Північноатлантичний альянс

Потирають руки зараз у Кремлі. Й небезпідставно. Принаймні, наразі чинний президент Росії Володимир Путін, несподівано завітавши в Бухарест "під завісу" саміту північноатлантичного альянсу, не приховував свого задоволення. Коли на підсумковій прес-конференції його запитали, як він почувається, складаючи президентські повноваження, Володимир Володимирович із характерним для нього гумором відповів - "як солдат після дембелю". Адже так званий "дембельський акорд" йому цілком вдався: не в останню чергу через вплив Москви Німеччина та Франція заветували питання стосовно приєднання України й Грузії до Плану дій набуття членства в НАТО (ПДЧ).

Бухарестська баталія: перемога чи поразка?

Щоправда, підсолодити гірку бухарестську "бринзу", котру довелося проковтнути Вікторові Ющенкові та Михайлові Саакашвілі, спробував генсек НАТО Яап Де Хооп Схеффер. Останній нібито запевнив, що Україна та Грузія обов'язково стануть повноправними членами цього політико-військового союзу. Проте Київ витлумачив дипломатично-обтічне висловлювання Схеффера досить своєрідно, намагаючись перетворити бухарестський конфуз у велику дипломатичну перемогу України.

Між тим, оцінюючи шанси приєднання України до ПДЧ уже цього року, формальний очільник НАТО, звертаючись до Віктора Андрійовича, дослівно заявив таке: "Пане Президенте, як Ви знаєте, міністри закордонних справ зроблять першу оцінку прогресу на зустрічі в грудні 2008 року. Я думаю, що це дуже чіткий сигнал з боку альянсу щодо цінності відносин і щодо того, що вони будуть розвиватися глибше". Видається, із цих слів зовсім не випливає, що надбання Україною ПДЧ гарантоване вже цьогоріч, а тим більше, як нині стверджує Банкова й особисто наш Президент, що втрапити до НАТО Київ може безпосередньо, оминувши згаданий етап.

У НАТО із...російським чорноморським флотом?

Сьогоднішні вітчизняні "євроатлантисти", якось намагаючись пояснити негативне ставлення більшості населення України до НАТО (чого, до речі, не було, скажімо, за Леоніда Кучми), постійно бідкаються. Мовляв, наш суспільний загал погано поінформований про Організацію північноатлантичного договору, її статутні положення та цілі.

Натомість складається враження, що знання статутних вимог у наших ініціаторів форсованого вступу до НАТО за будь-яку ціну доволі поверхове. Достатньо пригадати, наприклад, лише одну з таких вимог, котру Брюссель ніколи не скасовував. Згідно з нею, повноправним членом НАТО не може стати країна, котра має на своїй території військові бази держав, які не є учасницями цього блоку. З огляду на те, що російські ВМС не підуть із Севастополя ні завтра, ні післязавтра, однієї цієї "зачіпки" достатньо, аби постійно відтерміновувати українське питання від одного саміту до іншого.

Кандидат - ще не член

Мимоволі пригадуються радянські часи - як тоді приймали охочих до лав КПРС. А процедура, як не дивно, нічим не відрізнялася від тієї, за якою нині приймають до НАТО. Спочатку слід було стати кандидатом у члени партії й відбути як мінімум рік у цьому статусі, аби згодом отримати омріяний партквиток. Причому особиста домовленість із парторгом ще нічого не означала. Адже будь-який член партбюро міг "зрізати" потенційного кандидата на будь-якому запитанні. Наприклад, хто на той період був ... секретарем компартії Лаосу. А потім той же парторг, який до того випив із майбутнім молодим більшовиком не одну пляшку горілки, розвівши руками, міг сказати - мовляв, що поробиш, у нас принцип "демократичного централізму". Йди, мовляв, підучи статутні документи та партійну літературу. А наступного року приходь.

Здається, теперішній "парторг" НАТО президент США Джордж Буш так і пояснив Ющенкові причини його бухарестського фіаско. Звідси "євронаука": хочеш домогтися мети - спочатку домовся з впливовими членами парткому, а потім на щось претендуй. Тому нашим НАТОаматорам треба ще вчитися й учитися, щоби стати в цьому питанні справжніми професіоналами.

Що засвідчило соцопитування?

Експрес-опитування "Чи підтримуєте ви сьогодні ідею вступу України до НАТО?", яке провів на замовлення "УіЧ" дослідницький центр авторитетного в Україні інтернет-порталу SuperJob.ua 1-4 квітня 2008 року, дало наступні результати. Більшість респондентів (55%) відповіли на поставлене питання негативно. Вони переконані, що "вступ у НАТО нічого не дасть Україні, крім погіршення взаємин із Росією", "відмовлятися від партнерства з Росією нерозумно і недалекоглядно". Опитані не хочуть "воювати за інтереси Америки", справедливо вважаючи, що "жодна країна у світі (Америка тим більше) не зробить для інших нічого доброго, якщо не одержить від цього вигоду".

Підтримують ідею вступу України в НАТО 34% респондентів, на думку яких "бути позаблоковою державою дуже дорого, а за умови вступу в НАТО на утримання власної армії буде витрачатися всього по п'ять гривень із кожного українця", "армія повинна бути професійною", "треба рухатися вперед, а не дивитися назад". Деякі опитані вважають, що Україні необхідно стати членом НАТО "хоча б для того, щоби стримати імперські амбіції Росії".

11% учасників дослідження не визначилися з відповіддю. "Ніхто з нашого уряду не вважає за потрібне дохідливо пояснити народу, в чому саме полягає цей вступ і для чого це нам потрібно", - зауважують опитані. Інші ж переконані, що Україна "ще не на тому рівні економічного й соціального розвитку, щоби вступати в НАТО".

Досліджувана сукупність: економічно активне населення України віком понад 18 років. Розмір вибірки: 1 200 респондентів.

Деякі коментарі респондентів:

"Ні" - 55%:

- "Не бачу в цьому необхідності для України".

- "Це нічого не дасть Україні, крім погіршення взаємин із Росією".

- "Не хочу, щоби наші хлопці гинули з примхи інших держав".

- "Агресивний блок..."

- "Не можна поглиблювати конфлікт із Росією. Не слід плювати в колодязь, з якого потім доведеться пити".

- "Рівень життя країн, що вступили в НАТО, погіршується".

- "Я не хочу воювати за інтереси Америки".

"Так" - 34%:

- "Так, і тільки так! Бути позаблоковою державою дуже дорого - наприклад, утримання армії позаблокової Фінляндії обходиться в 30% від доходу її громадянина, а за умови вступу в НАТО на утримання власної армії буде витрачатися всього по п'ять гривень із кожного українця".

- "Підтримую, тому що всі країни Шенгенскої зони - члени НАТО. У них відкриті кордони, вони не бояться один одного, спільно вирішують свої економічні проблеми".

- "Сильний володарює, слабкий підкоряється, але підкорятися краще тим, у кого є гроші".

- "Армія повинна бути професійною!"

- "Обов'язково. Хоча б для того, щоби стримати імперські амбіції Росії".

"Важко відповісти" - 11%:

- "Не вивчала це питання! Не можу відповісти!"

- "Український народ дуже мало знає про НАТО. Приймати рішення потрібно тільки ретельно вивчивши це питання".

- "Мені незрозуміло, що НАТО може дати пересічному робітникові та селянинові".

Ігор ГАЛУЩАК