У селі Делева свекрухи народжують разом із невістками, а чоловіки стають батьками у 60 років

Це прикарпатське село рятує демографічну репутацію України. На 400 дворів і дві тисячі мешканців тут - майже тисяча дітей. 35-ти жінкам присвоєно звання матері-героїні. А всього у Делеві - 85 багатодітних родин. І це ще не все. Чи не щотижня у селі хрестини, а після посту на кожному другому подвір'ї - весілля. І найцікавіше: у багатодітному селі немає бідних й не розлучаються подружні пари! Демографічний феномен Делеви вивчала й наш спеціальний кореспондент.

"Одне дитя у сім'ї - немодно!"

На багатодітних родин в Україні й досі показують пальцями. "Свідомі" українці не хочуть народжувати дітей. Мовляв, навіщо плодити злидні при економічній та політичній кризах у державі, котра ніяк не може виплутатися з дитячих повзунків? А ось мешканці села Делева, що у Тлумацькому районі Івано-Франківської області, ставляться до цього інакше. Тут щороку народжується 40-50 діточок. Одне дитя у сім'ї? Не модно!

Думаєте, в багатодітнім селі "бідися"? Ні. Селяни Делеви не тягнуть до держави жебрацькі долоні, а ще й допомагають їй стати європейською країною. Тут усе прораховано давно і надійно: жінки народжують дітей, а чоловіки заробляють гроші. Де? В Україні!

- Наші діти - не потерчата. Мають своє село, свою хату, родину - то чого їм по світу блудити й чужі кути обмітати? - літня жінка каже, що у Делеві споконвіку мали повагу до свого роду. А рід - весь тут, у ріднім селі. Діти, які навчаються у вузах, закінчивши їх, повертаються у батьківські гнізда. Серед дівчат найпопулярніша професія - вчителька, серед хлопців - столяр, маляр-штукатур.

У Делеві є школа, сільрада, бібліотека, фельдшерський пункт, пошта, кілька магазинів. На початку села стоїть пам'ятник на честь скасування кріпосного права. Археологи виявили тут підплитові поховання давньоруського часу. Та найбільше славиться село багатодітними родинами. Їх у Делеві - що друга хата. Дітей віком до вісімнадцяти років тут - майже 800, до трьох - 120, дошкільнят - поза 300.

Свекруха й невістка народжують разом

- У нас лише трійко, - щасливо всміхається 33-річна Жанна Ласяк своєму найменшому зі синів Владиславу.

- Мамо, в селі кажуть, що наша сім'я ще молода, - поважно відповідає восьмирічний Назарчик.

Найстарший у сім'ї 13-річний Руслан цитькає на брата: нехай дорослі говорять, а ти послухай. Він дома за старшого. Татко, як і решта дорослих чоловіків Делеви, гроші заробляє - під Києвом нашим політикам дачі будує.

- Таки правда, - продовжує оповідати пані Жанна, - що наша сім'я ще молода. Як Бог дасть, може, й донечка буде. Он у Михайла та Надійки Бойків - десятеро. Як у казці: дев'ять синочків і десята донечка Люба. Дівчинка в Бойків найстаршенька, школу закінчує. То братам і за сестричку, і за няньку - всіх вибавила. А у Володі та Орисі Жиляків - дев'ятеро. У Деркачів - чотирнадцять, у Ролів - семеро. А вже по троє-п'ятеро діточок - чи не в кожній хаті, - садить Жанна на чудового коня малого непосиду.

В оселі Ласяків - "Європа". У дитячій кімнаті багато іграшок, колиска Владислава - як ложе шейха.

- У нашім селі бідних немає, - ловить мій погляд сусідка Ласяків, яка зайшла на хвильку (може - у справах, а може - на випадкових гостей подивуватися, чужі у село не часто приїжджають). - У всіх великі хати, в гаражі - два-три авто. Як котресь із дітей свою сім'ю заводить, батьки їм хату зводять. Лінивих й алкоголіків немає. А що дітей багато, то правда. Хата без дитячого сміху - пустка. Ще мої бабуся казали: одне дитя - забавка, двоє - втіха, а троє - то вже діти. А я своїм кажу, що де для чотирьох ложка борщу є, то й для п'ятого знайдеться. Як не для дітей, то для кого жити-заробляти?

Люди в селі побожні. Аборти - гріх великий, дитя ж невинне вбиваєш. То й народжують, скільки Бог пошле.

- Нас у тата-мами семеро було. А в чоловіковій родині - п'ятеро. Останню дитину мама народила саме на моє весілля, то мали подвійне в родині свято, - Жанна всміхається, що в селі вже давно звикли, коли свекруха народжує водночас із невісткою, а мати - з дочкою.

І чоловіки щасливі: мають відразу і сина, й онука. У Делеві частенько народжують жінки, яким далеко за сорок. Та й чоловіки не перестають дивувати світ міцністю. Он Павло Яворський, сільський голова, народився, коли його батькові залишилося два роки до 70-ти.

У подарунок молодятам - хату

Одружуються делевецькі дівоньки рано. Зазвичай, відразу після школи. Є й такі, що у чотирнадцять "вискакували". Обранцям їхнім теж небагато літ - хлопці про парубкування забувають у 17-21. Втім, всупереч всім науковим прогнозам, ранні шлюби тут міцні. За двадцять останніх років у селі було лише... три розлучення.

Весілля у Делеві гуляють гучно. Батьки і родина дарують молодятам усе, що в господарстві потрібне. Весільні гості також не скупляться. Менше п'ятисот гривень на таріль молодят не кладуть. Щоправда, "перепивають" доларами. На весіллях найближча родина дарує ключі від новозбудованої хати чи новенького автомобіля.

Господині тут файні, вміють наварити-напекти. Дивуватися нічому: делевацькі жінки - вроджені ґаздині. На роботу не ходять, то для них, як у німців: діти і кухня. Та ще город і чималенька господарка. Тримають свині, корови, качки, гуси, кролі - як і в кожнім селі. Щоправда, нині вже свиней та бичків на продаж не вигодовують - невигідно. Цілий рік годуй, а продаси "за ніц".

Павло Яворський, сільський голова - також багатодітний батько. Двох синів і донечку має.

- Я вже наїздився по тих заробітках, - каже. - Тепер головую. Треба, щоб у селі хоч один чоловік залишився, а то жінки здичавіють. А що народжують, це ж добре. Хтось же має Україну з демографічної кризи вивести, - жартує.

Світлана МАРТИНЕЦЬ, Івано-Франківська область