Банківські зливки - ознака достатку. Якщо це не... підробка

Приватний ювелірний бізнес в Україні стрімко розвивається. Нині офіційно зареєстровано понад 900 виробників клейнодів, а реалізаторів, мабуть, у десятки разів більше. А це свідчить про одне: вироби із дорогоцінних металів, за винятком банківських зливків, попри свою високу ціну, перестали бути формою накопичення заощаджень. Однак володіти ними - все ж ознака престижу і, звісно, достатку.

Порожнє місце вільним не буває

Володіння прикрасами із дорогоцінних металів, попри естетику, таки має своє матеріальне застосування. Скажімо, у разі тимчасової грошової скрути під них можна взяти кредит у ломбарді. Нині за один грам виробу із золота середньої проби ви отримаєте готівкою 82,50 гривні. Тут найчастіше і встановлюють справжню вартість ювелірного виробу. Оцінники вже звикли до глибоких розчарувань клієнтів, коли ті довідувалися, що реальна вартість виробу нижча, ніж її декларували при купівлі.

А ще років із десять тому ми й припустити не могли, що під склом вітрини цілком легально можуть поруч зі звичними виробами державних заводів лежати прикраси із приватних майстерень. Та останніми роками ювелірний бізнес пішов у ринок, як кажуть, семимильними кроками. У західному регіоні, щоправда, з деяким запізненням. Зокрема, у Львові щомісяця майже 80 місцевих недержавних виробників викидають у роздрібну торгівлю центнер (!) лише золотих прикрас. Натомість у східних та центральних областях деякі приватні підприємства за обсягами випуску вже давно "обставили" державні заводи.

Нішу для приватного ювелірного бізнесу створив попит: усе частіше золоті прикраси у нас купують на подарунок. Як авторитетно засвідчують експерти державного пробірного нагляду, за якістю кустарні вироби нечасто поступаються продукції промислового виробництва. Різнить їх хіба форма та естетичний вигляд. Донедавна саме на цьому і спеціалізувалися приватні майстерні. Тепер вони, як і великі заводи, випускають масивніші речі.

Золото "на зуб" уже не перевіряють

За метричною системою, прийнятою у більшості країн, позначення проби виражається числом грамів благородного металу в 1 000 г сплаву. Теоретично чистому металу відповідає 1 000-на проба. До 2006 року в Україні офіційно існувало п'ять проб: 333, 375, 500, 585 й 750. Із червня цього року наберуть чинності зміни до Закону "Про державне регулювання виробництва й використання дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння і контроль за операціями з ними в Україні". Найнижчу, 333 пробу, вилучено, натомість включено дві нові - 958 та 999. Вилучено з офіційного обігу і срібло 750-ої проби. Щодо найпоширенішого в радянські часи 583-го золота, то вироби з нього і далі в обігу, але офіційно такої проби вже не існує.

Найпоширенішими і такими, що користуються масовим попитом, є ювелірні вироби середньої, 585-ої проби, виготовлені зі сплаву золота, срібла та міді. Цей сплав має гарний жовтий колір і хоча він доволі твердий, відносно легко кується, прокатується, піддається тонкому карбуванню. Натомість золото 999-ої проби м'яке і надміру пластичне. Каблучки з нього у повсякденному користуванні дуже швидко втрачають вигляд. Тому ювеліри використовують його хіба для деталей мініатюрних скульптур чи витончених художніх композицій.

Інколи в одному виробі поєднують золото різних проб. Але такі прикраси вже претендують на звання витвору мистецтва. Пересічних українок поки що задовольняють прості гарні прикраси, споживчі якості яких може гарантувати виробник.

Як його "заклеймувати"?

Саме слово "золото" аж ніяк не втратило свого магічного змісту. Головне - аби воно справді було ним. Як стверджують у Західному казенному підприємстві пробірного контролю, офіційної інформації про випадки масового заниження проб благородних металів у ювелірних виробах не було. Однак це не означає, що підробок на руках у населення немає. Сюди постійно звертаються власники немаркованих золотих виробів із проханням офіційно підтвердити, скажімо, 585-ту пробу сплаву. Тобто поставити державне пробірне клеймо. І нерідко виявлялося, що сплав "не дотягував" і до 500-ої проби. Переважно такі прикраси потрапляють в Україну з Індії чи Тайваню, де державного пробірного нагляду і контролю взагалі немає.

Автентичність виробу із золота (як й з іншого коштовного металу) підтверджують два клейма. Одне, особисте, ставить сам виробник. Іншого ж, із позначенням проби, є два різновиди. Державне клеймо, поруч із зазначенням проби, має зображення тризуба - його ставлять казенні підприємства пробірного контролю. Клеймо заводів (держава надала їм право клеймувати вироби самостійно) таке ж за формою, але на місці тризуба - зображення кленового листка. Вони й засвідчують, що метал відповідає державним стандартам. Виріб легального імпортного походження також обов'язково повинен мати клеймо з тризубом. Золоті зливки не клеймують. Їх відповідність найвищій пробі засвідчує спеціальне маркування, та це вже прерогатива Державної скарбниці України.

Гарантію на прикраси із коштовних металів надають вузькоспеціалізовані крамниці. Вони реалізують продукцію винятково тих виробників, які мають ліцензію Міністерства фінансів і котра відповідає державним стандартам. Кожен виріб повинен мати ярлик, прикріплений металевою пломбою. На ньому вказують виробника, назву прикраси, пробу металу, масу, ціну за один грам і загальну вартість. Тому у випадку, коли покупець виявить прихований брак, на підставі цього ярлика та товарного чека продавець зобов'язаний прийняти виріб назад і повернути гроші або замінити його на рівноцінний.

Золото буває і білим, і навіть зеленим

Ще задовго до вступу України до СОТ і територіального зближення із кордонами ЄС на вітчизняному ринку ювелірних товарів з'явилися вироби, які не відповідали вимогам надійності, гігієни, навіть безпеки. Переважно походять вони із країн Південно-Східної Азії, Близького Сходу, окремих держав Індійського регіону. Тому Асоціація ювелірів України вважає, що настав час посилити контроль за якістю ювелірної продукції.

Чи не єдиною суто виробничою проблемою, яка ще стримує розвиток приватної ювелірної справи, є відсутність у державі спеціалізованих фірм, що продають готові сплави коштовних металів стандартних проб. У Німеччині, наприклад, будь-який фахівець може купити потрібні йому для роботи заготовки. У нас кустарні виробники такої змоги не мають. З цієї власне причини мало де в Україні можна купити вироби з так званого білого золота. До його сплаву замість міді додають паладій та платину. Вироби із нього особливо цінують знавці, адже власне у біле золото оправляють якісні діаманти. Тим більше немає у нас золотих прикрас зеленого кольору зі сплаву золота з кадмієм.

Роман ДИГАС