або Піарівський спосіб розпродати застарілий товар?

В Україні успішно просувають кредити під 0%. Без початкового внеску і подальшого подорожчання позики. Часом навіть без підтвердження доходів. За застійних радянських часів товари у кредит теж можна було купити практично за таких же умов. Насправді ж нині, коли люди рахують кожну гривню, "нульовий" кредит є нічим іншим, як піарівським способом розпродати застарілий товар.

Те, що звичайні споживчі кредити й надалі успішно можна отримати без проблем - факт незаперечний. Навіть без акцій у супермаркетах. То у чому ж феномен? А феномену й немає. Бо всі кредитори (а це, як правило, банки чи кредитні спілки) спритно і прагматично заробляють. От тільки спосіб, у який це робиться, аж ніяк не прозорий.

На практиці безпроцентний кредит виглядає приблизно так. В одному випадку продавець свідомо завищує ціну товару, в яку закладається вартість послуг банку, тобто комісійні. Це, як виявляється, буде найдешевший для споживача кредит - 25%. У другому випадку банк без відома клієнта вносить у вартість покупки всі можливі комісійні. Скажімо, за обслуговування рахунку, за операцію зарахування грошей продавцеві, за укладання кредитної угоди. Тут може назбиратися й 30%. Третій варіант - коли кредитором виступає не банк, а, скажімо, кредитна спілка. У цьому випадку відсоток беруть із загальної суми, а не від залишку боргу. В результаті покупець переплачує 40%.

Незалежні експерти схему співпраці торговців із банкірами бачать таким чином. Банк видає позику покупцеві, а магазин компенсує йому недоотриманий прибуток, тобто проценти за кредитами. У виграші - обидва гравці ринку. Продавець реалізує товар, на чому заробляє, банк дасть змогу працювати закумульованим грошам, від чого також не буде у збитку. Хоча в окремих випадках торговці справді домовляються з банкірами, щоби ті через той же нульовий кредит допомогли реалізувати застарілий товар. Але при цьому решта товарної пропозиції продаватимуть за стандартними кредитними ставками, на чому банк і отримає свою сатисфакцію.

І все ж безпроцентне кредитування має право на життя, бо воно таки потрібне. У тому числі - й рядовому покупцеві. Адже він свідомий того, що торгові фірми таки закладають банківські проценти у виставлений товар під акцію "0% кредит". І вже з цією "накруткою" й пропонують покупцеві взяти участь в акції. У результаті маємо ідеальний варіант: продавець позбуваються товару, покупець купує корисну річ, а при них і банк заробляє...

Роман САГИД