Лише в 60 років жiнка довідалася, хто вона, якого роду та хто її батьки

"Мамо Маріє, здрастуй"

Через кілька днів ми відзначатимемо, можливо, одне із найзворушливіших і найтепліших українських родинних свят - День матері. Торік журналістські дороги привели мене на Івано-Франківщину, де я дізналася про незвичайну долю простої жінки Олени Душко, у якої була не одна, а... три матері.

Спершу вона була Карен - донькою нiмкенi фрау Елiзабет. У шiсть років стала "дочерью Леной" росiянки Євдокiї. І лише через 60 літ дiзналася, що вона - народжене третього січня 1944-го у німецькій неволі дитя українки Марiї. Та назвала свою донечку Оленкою і померла там, у Німеччині, ще зовсім юною, від виснаження й туги за дитиною, яку в неї забрали.

В Олени Душко було не лише три матерi, а й три батькiвщини: Нiмеччина, Вірменія та Україна. Три мови: нiмецька, росiйська й українська. I троє татів: нiмець Рiхард, сумчанин Олександр і той, якого любила мама Марія...  ...»

9 травня 1945 року - переломна дата в історії людства

Десятки мільйонів життів забрала ця небачена всесвітня бійня, зруйнувала десятки тисяч міст, обездолила покоління людей. Вона ж розділила життя родини Любові Маркевич на український та американський світ.

...Жінка підійшла до огорожі зі смаком облаштованого особняка на вулиці Круп'ярській і завмерла. Защеміло серце. До горла підкотився клубок. Навіть на подвір'я ступити не наважилася. Будинок, в якому Люба прожила з батьками до 1944 року, змінився до невпізнання. Осучаснився. Лише квітник і клаптик городу перед обійстям залишилися такими, якими їх пам'ятала з дитинства. Отут вона бігала босоніж, отам цілувала тюльпанам жовтогарячі голівки. Й ожили спогади...  ...»

Становище українських аероклубів подібне до відомої пісні американських льотчиків часів Другої світової війни: "Летимо на чесному слові й на одному крилі..."

"Не можна купити відчуття, коли летиш... і на кілька годин стаєш володарем всесвіту" (Екзюпері)

У дитинстві і юності чимало моїх ровесників, які народилися у 50-60 роках минулого століття, мріяли стати льотчиками. А після 12 квітня 1961 року, коли Юрій Гагарін уперше облетів земну кулю, а космонавтика в тодішньому Радянському Союзі стала своєрідною релігією, бажаючих "відірватись від землі" було сотні тисяч.

Особливо рвалися в небо юнаки (до таких належав і я), які виросли поблизу аеродромів чи льотних містечок. Над нашими головами чи не щодня ревіли мотори літаків, а небо вкривалося білими квітами парашутів.

Але ми дорослішали, і доля вносила свої корективи. Із трьох класів випускників Городоцької СШ №2 тільки один юнак пов'язав своє життя з великою авіацією, решта ж стали земними "гречкосіями".  ...»

Їх плетуть до Великодніх свят у Буському районі

У деяких селах Буського району Львівщини збереглася традиція святити паску в кошиках не із лози, а зі... соломи. Це дуже гарні й витончені вироби. Унікальний вид народного ужиткового мистецтва розвинула тут родичка Леся Курбаса, мешканка села Гутиська Марія Коцупир (на жаль, уже покійна). Вона навчалась ремеслу аж у Варшавській академії мистецтв.  ...»

Унікальний керамічний посуд знайшов на власному городі археолог-аматор Зеновій Павлик

Недаремно у народі кажуть: "На мисливця і звір біжить". Археологією і краєзнавчою справою Зеновій Павлик із Буська захоплюється давно. Майже двадцять років очолює він громадську організацію "Товариство Бужани". Активно співпрацює з ученими Інституту археології при Львівському національному університеті імені Івана Франка, які ось уже сім років досліджують древній Буськ. І треба ж було такому статися, щоби саме на власному городі, поблизу хати на вулиці Підзамче пан Зеновій натрапив на справжній скарб - середньовічний керамічний посуд.  ...»

Скільки в Україні бомжів, статистика достеменно не знає. Але вони - теж громадяни держави, яким гарантується соціальний захист

Олені Корніївні Ш. - за вісімдесят. Колишній медик. Медсестрою вона пройшла всю війну, була контужена, сьогодні майже не бачить. Чоловік давно помер, а дітей Бог не дав. Жінка самотою коротає вік у двокімнатній "хрущовці" на Клепарівській у Львові. Час від часу до пенсіонерки навідується соціальна працівниця - харчів принесе, ліки. Щоби хоч якась жива душа була в хаті, пані Олена пускає іноді квартирантів. Єдина втіха - коли хто підвезе до дачі, походити там коло квітів та яблунь, котрих ще з чоловіком саджала і якими вельми пишається.  ...»

або Як весільний тамада і музикант перетворився на фермера

Сезон cадіння картоплі розпочався цієї весни рано, як ніколи. На календарі - квітень, а в полі люду - наче мух. Усі поспішають засадити свої наділи, адже картопля для українців - другий хліб. Здавалося б, із цією культурою немає жодних проблем. Однак люди нарікають, що тепер нелегко придбати якісне насіння. Раніше сортовідновленням займалися колгоспи, а тепер доводиться роками садити одну і ту ж картоплю. Фірми, які її реалізують, часто-густо обманюють покупців: неякісну продають як сортову. А сільгосппідприємства не поспішають вирощувати перспективні сорти - надто затратно. До того ж, і з реалізацією складно. Дещо іншої думки дотримується голова фермерського господарства "Щедрий лан", що в селі Ріпнова у Буському районі, Роман Мацюк.  ...»

У свої 87 баба Ярослава має добру пам'ять і ще рубає дрова

У селі Гавареччина на Львівщині Ярославу Антонів називають старожилкою. Якщо комусь потрібна інформація, місцеві мешканці радять звертатися саме до цієї бабусі. У 87 вона має добру пам'ять, усюди встигає, навіть ще сама дрова рубає. Хоча на життєвому шляху пані Ярославі довелося пережити чимало - були й в'язниці, і заслання. Адже у 1946-1947 роках із Гавареччини на Сибір вивезли півсела. Тут активно діяли українські патріоти, борючись за волю України, то в прихильному ставленні до них енкаведисти підозрювали чи не кожного селянина. Так склалося, що у зловісний тюремний товарняк потрапила і Ярослава. Однак їй, на відміну від багатьох односельчан, пощастило повернутися додому.  ...»

Хлопчина самотужки виховує п'ятьох сестер та двох братів

Життєва доля багатодітної родини Костецьких із міста Мостиська, що на Львівщині, могла б стати сюжетом для справжньої кінодрами. Коли рік тому восьмеро дітей залишилися круглими сиротами, найстарший із них, чотирнадцятилітній Андрійко, на аркуші із зошита написав лист міському голові з проханням не розділяти його братів і сестер по інтернатах. А 14 березня цього року в Києві хлопчика нагородили під час щорічної премії "Гордість країни".  ...»

У селі Делева свекрухи народжують разом із невістками, а чоловіки стають батьками у 60 років

Це прикарпатське село рятує демографічну репутацію України. На 400 дворів і дві тисячі мешканців тут - майже тисяча дітей. 35-ти жінкам присвоєно звання матері-героїні. А всього у Делеві - 85 багатодітних родин. І це ще не все. Чи не щотижня у селі хрестини, а після посту на кожному другому подвір'ї - весілля. І найцікавіше: у багатодітному селі немає бідних й не розлучаються подружні пари! Демографічний феномен Делеви вивчала й наш спеціальний кореспондент.  ...»