"Влада на службі у громади, а не інакше!" Дворічної давнини передвиборче гасло львівського мера нині звучить, на жаль, цілком інакше. Цинічно і глумливо.
Останніми роками взаємини виконавчої та представницької гілок влади на місцях ніколи не відзначалися особливою теплотою і приязню. Яскравий приклад - скандально гучна відставка попереднього львівського мера Любомира Буняка, яку ініціював мало не весь депутатський склад міськради. Дехто схильний вбачати причину фіаско Буняка у його непоступливому характері, ба, навіть у чиновницькому самодурстві, яке, зокрема, виразно виявилося у його антагонізмі до мас-медіа. Проте, як на мене, суть конфлікту лежить у площині нинішнього правового не врегулювання діяльності місцевих органів влади. Якщо конкретизувати цю тезу, то йдеться про те, що всі ми й досі перебуваємо під постійним пострадянським чиновницьким пресом, себто у силовому полі неписаного бюрократичного свавілля, яке ламає і пересічних громадян, і міських голів. ...»










